Феномен геноциду в порівняльній перспективі: динаміка, стратегії та культурні контексти
DOI:
https://doi.org/10.31516/2410-5325.093.02Ключові слова:
культурний вимір геноциду, масове насильство, компаративні студії, національний патерн, культурна ідентичністьАнотація
У статті здійснено комплексне осмислення геноциду як соціокультурного феномену з акцентом на його багатовимірній природі. Метою наукової праці є компаративне вивчення геноцидних практик задля виявлення спільних типологічних закономірностей, специфіки їх проявів та особливостей трансформації в сучасному суспільному просторі. У межах дослідження проаналізовано теоретичну спадщину Рафаеля Лемкіна, зокрема його розуміння геноциду як комплексного процесу, що поєднує фізичне знищення з руйнуванням культурних ідентичностей. Результати розвідки демонструють наявність спільних механізмів реалізації геноциду в різних історичних кейсах (Голокост, Камбоджа, Руанда), а також варіативність їхніх мотиваційних і ідеологічних засад. У висновках обґрунтовано доцільність розширення наукового та правового дискурсу в результаті введення поняття «культурного геноциду», що дозволяє охопити практики, не зафіксовані в чинному міжнародному праві.
Посилання
Bulbeniuk, S., & Maneliuk, Yu. (2022). Genocide in Ukraine in 2022: Signs, Forms, and Denial. Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia filosofsko-politolohichni studii, (44), 220–227. https://doi.org/10.30970/PPS.2022.44.26. [In Ukrainian].
Lozko, H. (2023). Genocide: Philosophical-Theoretical and Ukrainian Studies Dimensions. Ukrainoznavstvo, 1(86), 226–241. https://doi.org/10.30840/2413-7065.1 (86).2023.275330. [In Ukrainian].
United Nations. (1948) Convention on the Prevention and Punishment of the Crime of Genocide. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_155#Text. [In Ukrainian].
Pasichnyk, V. (2024). Raphael Lemkin’s Concept of Genocide and the Preconditions for Its Emergence. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho natsionalnoho universytetu. Seriia: Pravo, 85(4), 308–315. https://doi.org/10.24144/2307-3322.2024.85.4.45. [In Ukrainian].
Alexander, J., Eyerman, R., Giesen, B., Smelser, N., & Sztompka, P. (2004). Cultural trauma and collective identity. University of California Press. [In English].
Antonovych, M. (2019). Specific intent (dolus specialis) in the Armenian genocide, the Holodomor and the Holocaust: Comparative analysis. NaUKMA Research Papers. Law, 3, 19–25. https://doi.org/10.18523/2617-2607.2019.3.19-25. [In English].
Bauer, Y. (2002). Rethinking the Holocaust. Yale University Press. [In English].
Budrytė, D. (2025). No peace without justice? Two perspectives on historical justice after genocide. Peacebuilding, 13(4), 433–441. https://doi.org/10.1080/21647259.2024.2384150. [In English].
Deffenbaugh, N. (2024). De-dehumanization: Practicing humanity. International Review of the Red Cross, 106(925), 56–89. https://doi.org/10.1017/S1816383124000079. [In English].
Haslam, N. (2006). Dehumanization: An integrative review. Personality and Social Psychology Review, 10(3). https://doi.org/10.1207/s15327957pspr1003_4. [In English].
Haslam, N. (2019). The many roles of dehumanization in genocide. In L. Newman (Ed.), Confronting humanity at its worst: Social psychological perspectives on genocide (pp. 119–138). Oxford University Press. [In English].
Holocaust Museum Houston. (n.d.). Genocide in Cambodia. Retrieved January 5, 2026, from https://hmh.org/library/research/genocide-in-cambodia-guide/. [In English].
Lemkin, R. (1933). Acts constituting a general (transnational) danger considered as offences against the law of nations. In Additional explications to the special report presented to the 5th conference for the unification of penal law in Madrid. http://www.preventgenocide.org/lemkin/madrid1933-english.htm. [In English].
Lemkin, R. (1944). Chapter IX: Genocide. In Axis rule in occupied Europe: Laws of occupation — analysis of government — proposals for redress (pp. 79–95). Carnegie Endowment for International Peace. [In English].
Nijim, M. (2026). Indigenous epistemologies and decolonizing genocide research on Palestine. Journal of Holy Land and Palestine Studies, 25(1), 61–90. https://doi.org/10.3366/hlps.2026.0371. [In English].
Park, S. (2026). 제노사이드 방지 의무의 역외적용 / Extraterritorial application of the obligation to prevent genocide. Center for Public Interest & Human Rights Law Chonnam National University, (36), 3–42. https://doi.org/10.38135/hrlr.2026.36.003. [In Korean].
Stamm, Hudnall, B., Stamm, H., Hudnall, A. C., & Higson-Smith, C. (2003). Considering a theory of cultural trauma and loss. Journal of Loss and Trauma: International Perspectives on Stress & Coping, 9(1), 89–111. https://doi.org/10.1080/15325020490255412. [In English].
Sztompka, P. (2000). Cultural trauma: The other face of social change. European Journal of Social Theory, 3(4), 449–466. https://doi.org/10.1177/136843100003004004. [In English].
UN. (n.d.). Outreach Programme on the 1994 Genocide against the Tutsi in Rwanda and the United Nations. Retrieved January 5, 2026, from https://www.un.org/en/preventgenocide/rwanda/historical-background.shtml. [In English].
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
У разі публікації статті в журналі «Культура України», автори зберігають авторське право, а також надають право журналу публікувати оригінальні наукові статті, що містять результати експериментальних і теоретичних досліджень і не знаходяться на розгляді для опублікування в інших віданнях. Всі матеріали поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike (BY-NC-SA), яка дозволяє першу публікацію в цьому журналі, а також розповсюдження роботи з визнанням авторства цієї роботи, на тих самих умовах, з некомерційною метою.
Автори мають підписати заяву, яка є угодою про надання прав редакції на публікацію статті в друкованому та електронному вигляді. Заява надсилається на поштову (оригінал) або електронну адресу (сканована копія) Редакції журналу.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Під час подачі рукопису статті для опублікування у збірнику «Культура України» автори погоджуються з тим, що, у разі прийняття статті до публікації, її можна буде розмістити в електронних архівах та базах даних з обов'язковим зазначенням авторства і збереженням авторських прав у повному обсязі за авторами. У тексті самої роботи мають бути в повному обсязі представлені джерела зовнішньої інформації – у вигляді списків джерел літератури (у т.ч. особисті раніше опубліковані роботи авторів). Автори рукопису статті зобов'язані належно оформляти запозичення у вигляді цитат або посилань. Будь-які форми плагіату неприпустимі.
