Рецепція танцювального фольклору Слобожанщини в українській етнохореології
DOI:
https://doi.org/10.31516/2410-5325.092.14Ключові слова:
танцювальний фольклор Слобожанщини, музеєфікація танцю, рецепція, народний танець, етнохореологія, національна ідентичністьАнотація
У статті здійснено комплексний аналіз досліджень танцювального фольклору Слобожанщини, результатів етнографічних експедицій, сучасних адаптацій та інтерпретацій зафіксованих зразків у контексті генези етнохореологічних досліджень регіону. Авторами виявлено особливості рецепції фольклорного матеріалу в науковому дискурсі в різні історичні періоди, систематизовано результати дослідницьких пошуків для подальшого використання в наукових студіях, сформовано науково-дослідну базу для подальшої музеєфікації народного танцю Слобожанщини, окреслено закономірності формування регіональної традиції із чітким відокремленням від ідеологічних нашарувань. Здійснене наукове дослідження відіграє важливу роль у формуванні загальнонаціональної ідентичності, адже воно сприяє розумінню особливостей танцювального фольклору Слобожанщини, а також створює фундамент для подальшого збереження традиційної культури регіону.
Посилання
Bahalii, D. I. (1990). The History of Sloboda Ukraine. Osnova. [In Ukrainian].
Breslavets, H. M. (2017). Methodological foundations of the modern stage embodiment of Ukrainian folk dance. Tradytsii ta novatsii u vyshchii arkhitekturno-khudozhnii osviti, (4), 138–142. [In Ukrainian].
Krasykov, M. M., Oliinyk, N. P., Osadcha, V. M., & Semenova, M. O. (Comp.) (1998). Muravskyi shliakh — 97: materialy folklorno-etnohrafichnoi ekspedytsii. Vydavnytstvo Kharkivskoho derzhavnoho instytutu kultury [In Ukrainian].
Lymanska, O. V. (2011). The transformation of the everyday and playful complex of the Slobozhanshchyna tradition in contemporary choreographic art. Kultura ta suchasnist, (2), 190–195. [In Ukrainian].
Lukianets, H. V., Maslov, M. P., & Koval, O. V. (Comp.) (2000). Muravskyi shliakh — 2000: materialy folklorno-etnohrafichnoi ekspedytsii. Rehion-inform. [In Ukrainian].
Mostova, I. S., & Yanyna-Ledovska, Ye. V. (2022). Folk dance of Slobozhanshchyna in the fair tradition. Culture of Ukraine, (77), 97–102. https://doi.org/10.31516/2410-5325.077.12 [In Ukrainian].
Piatachenko, S. V. (2020). Pelageya Litvinova-Bartosh is a researcher of folk culture in the Severia region. In I. V. Verba (Ed.), Rodovi taiemnytsi Siverianskoho kraiu (Issue 8, pp. 6–15). Lysenko M. M. [In Ukrainian].
Sumtsov, M. F. (2017). Slobozhans: Historical and Ethnographic Research. SeRozhko. [In Ukrainian].
Ukrainskyi pohliad. (2025, November 30). Oral history for dance heritage. https://ukrpohliad.org/culture/usna-istoriya-dlya-spadshhyny-tanczyu.html [In Ukrainian].
De Laet, T. (2015). Moving (in) the museum: Re-enactment as research into the musealization of dance. Muséologies, 8(1), 55–70. https://doi.org/10.7202/1034610ar [In English].
Istvandity, L., Baker, S., & Long, P. (2024). Creative futures for cultural heritage: a typology of creative practice in the GLAM sector — towards a creative heritage approach. Museum Management and Curatorship, 1–17. https://doi.org /10.1080/09647775.2024.2331444 [In English].
Lista, M. (2014). Play Dead: Dance, museums, and the “time-based arts”. Dance Research Journal, 46(3), 6–23. https://doi.org/10.1017/S0149767714000515 [In English].
Mostova, I. (2019). The experience of ethnocoreology in mastering the stylistics of Slobozhanshchyna dance folklore. Tantsiuvalni studii, 2(1), 49–58. https://doi.org/10.31866/2616-7646.2.1.2019.172185 [In Ukrainian].
Oke, A. (2017). Keeping time in dance archives: moving towards the phenomenological archive space. Archives and Records, 38(2), 197–211. https://doi.org/10.1080/23257962.2016.1274255 [In English].
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
У разі публікації статті в журналі «Культура України», автори зберігають авторське право, а також надають право журналу публікувати оригінальні наукові статті, що містять результати експериментальних і теоретичних досліджень і не знаходяться на розгляді для опублікування в інших віданнях. Всі матеріали поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike (BY-NC-SA), яка дозволяє першу публікацію в цьому журналі, а також розповсюдження роботи з визнанням авторства цієї роботи, на тих самих умовах, з некомерційною метою.
Автори мають підписати заяву, яка є угодою про надання прав редакції на публікацію статті в друкованому та електронному вигляді. Заява надсилається на поштову (оригінал) або електронну адресу (сканована копія) Редакції журналу.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Під час подачі рукопису статті для опублікування у збірнику «Культура України» автори погоджуються з тим, що, у разі прийняття статті до публікації, її можна буде розмістити в електронних архівах та базах даних з обов'язковим зазначенням авторства і збереженням авторських прав у повному обсязі за авторами. У тексті самої роботи мають бути в повному обсязі представлені джерела зовнішньої інформації – у вигляді списків джерел літератури (у т.ч. особисті раніше опубліковані роботи авторів). Автори рукопису статті зобов'язані належно оформляти запозичення у вигляді цитат або посилань. Будь-які форми плагіату неприпустимі.
