Продюсер як комунікатор. З досвіду Альберта С. Радді
DOI:
https://doi.org/10.31516/2410-5325.092.13Ключові слова:
продюсер, комунікація, кіновиробництво, стратегічні комунікації, продюсерська діяльність, комунікативна модель, «Хрещений батько»Анотація
Проаналізовано й узагальнено досвід комунікативних стратегій продюсера в кінематографі на прикладі практики знаного американського продюсера А. С. Радді, чий внесок був вирішальним у реалізації одного з найгучніших кінопроєктів ХХ століття — фільму «Хрещений батько». Здійснена спроба показати, як на різних етапах створення цього культового фільму, продюсер, як комунікатор, відігравав вирішальну роль в об’єднанні команди, захисті авторського бачення та знаходженні компромісів із тими, від кого залежала доля проєкту. Уперше звернено увагу до української кінознавчої думки в контексті проблеми продюсерської діяльності як комунікативної. І хоча історія створення всесвітньовідомого шедевру «Хрещений батько» не раз привертала увагу кінознавців, саме в аспекті дослідження діяльності продюсера фільму А. С. Радді як комунікатора вона не розглядалася. Доведено, що комунікативні здібності продюсера в кінематографі можуть стати вирішальними в реалізації творчого проєкту. Описано модель, де комунікація розглядається як стратегічний ресурс: засіб управління ризиками, врегулювання конфліктів, посередництво між студіями, творчими групами, профспілками тощо. Аналіз роботи А. С. Радді над фільмом «Хрещений батько» дозволяє розглядати особистість продюсера не лише як організатора й фінансового керівника, а і як ключову комунікаційну ланку, здатну інтегрувати творчі та комерційні інтереси в складних умовах кіноіндустрії.
Посилання
Nabokov, R. H., & Yaroslavska, V. S. (2025). Creative industries: producer and artist — a symbiosis of talent and management. Culture of Ukraine, (90), 70–78. https://doi.org/10.31516/2410-5325.090.08. [In Ukrainian].
Bradley, G. J., & Smith, L. A. (Directors). (2013). Tough Ain’t Enough: Conversations with Albert S. Ruddy [Documentary film]. Stanley Isaacs, Association with Connell Creations, USA. https://www.youtube.com/watch?v=b6CF0EAIDGM. [In English].
Pileggi, N. (1971, August 15). The making of “The Godfather”— sort of a home movie. The New York Times. https://www.nytimes.com/1971/08/15/archives/the-making-of-the-godfather-sort-of-a-home-movie-the-making-of-the.html. [In English].
Dolce, J. (2022). ‘The offer’: Just about everybody refused. Quadrant, (10), 99–102. https://search.informit.org/doi/abs/10.3316/informit.655819021811183. [In English].
Kocharian, I., & Onishchenko, O. (2024). The phenomenon of film production: Literary and artistic projects of the XX–XXI centuries. Salud, Ciencia y Tecnología — Serie de Conferencias, (3), 1091. https://doi.org/10.56294/sctconf20241091. [In English].
Kocharian, I., & Onishchenko, O. (2025). Structural components of collective creativity type: Specificity of producer performance in the cultural creation of the XXI century. Rotura — Revista de Comunicação, Cultura e Artes, 5(1), 129–140. https://doi.org/10.34623/hnaf-0c30. [In English].
Ross, A. (2023). The Evolution of Hollywood’s calculated blockbuster films: Blockbusted. Bloomsbury Publishing PLC. https://books.google.com.ua/books?hl=uk&lr=&id=-VC6EAAAQBAJ. [In English].
Santopietro, T. (2022). The Godfather Effect: Changing Hollywood, America, and Me. Bloomsbury Publishing PLC. https://books.google.com.ua/books?hl=uk&lr=&id=K3ZPEAAAQBAJ&oi. [In English].
Seal, M. (2021). Leave the gun, take the cannoli: The epic story of the making of The Godfather. Simon and Schuster. https://books.google.com.ua/books?hl=uk&lr=&id=vN0YEAAAQBAJ&oi=fnd&pg. [In English].
Gilbey, R. (2024, June 7). Albert S. Ruddy obituary. The Guardian. https://www.theguardian.com/film/2024/jun/07/albert-s-ruddy-obituary?utm_source=chatgpt.com. [In English].
Lebo, H. (2005). The Godfather legacy: The untold story of the making of the classic Godfather trilogy featuring never-before-published production stills. Simon and Schuster. https://books.google.com.ua/books?hl=uk&lr=&id=EA1SCEmDyBMC&oi. [In English].
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
У разі публікації статті в журналі «Культура України», автори зберігають авторське право, а також надають право журналу публікувати оригінальні наукові статті, що містять результати експериментальних і теоретичних досліджень і не знаходяться на розгляді для опублікування в інших віданнях. Всі матеріали поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike (BY-NC-SA), яка дозволяє першу публікацію в цьому журналі, а також розповсюдження роботи з визнанням авторства цієї роботи, на тих самих умовах, з некомерційною метою.
Автори мають підписати заяву, яка є угодою про надання прав редакції на публікацію статті в друкованому та електронному вигляді. Заява надсилається на поштову (оригінал) або електронну адресу (сканована копія) Редакції журналу.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Під час подачі рукопису статті для опублікування у збірнику «Культура України» автори погоджуються з тим, що, у разі прийняття статті до публікації, її можна буде розмістити в електронних архівах та базах даних з обов'язковим зазначенням авторства і збереженням авторських прав у повному обсязі за авторами. У тексті самої роботи мають бути в повному обсязі представлені джерела зовнішньої інформації – у вигляді списків джерел літератури (у т.ч. особисті раніше опубліковані роботи авторів). Автори рукопису статті зобов'язані належно оформляти запозичення у вигляді цитат або посилань. Будь-які форми плагіату неприпустимі.
