Драматургічні механізми абсурду в сучасній кінокомедії: соціокультурний та критичний аспекти

Автор(и)

  • Е. Л. Нечмоглод Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого, м. Київ, Україна https://orcid.org/0009-0001-9309-8435

DOI:

https://doi.org/10.31516/2410-5325.092.04

Ключові слова:

кінокомедія, абсурд, драматургія, соціальна сатира, комічна структура, критичне мислення

Анотація

Проаналізовано драматургічні механізми абсурду як інструмент критичного осмислення соціальної, політичної та культурної реальності в сучасній кінокомедії. Дослідження зосереджено на фільмах «Смерть Сталіна» (2017), «Людина — швейцарський ніж» (2016) та «Трикутник смутку» (2022). Показано, як порушення логіки, гротеск і парадокс створюють критичну дистанцію та філософське осмислення дійсності через сміх. Виявлено, що абсурд деконструює: ірраціональність тоталітарної влади («Смерть Сталіна»), екзистенційну порожнечу й потребу у зв’язку («Людина — швейцарський ніж»), фіктивність класових ієрархій та симулятивність ролей («Трикутник смутку»). Абсурдна кінокомедія XXI ст. виходить за межі розваги, стаючи формою критичного мислення й філософської рефлексії через комічне.

Біографія автора

Е. Л. Нечмоглод, Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого, м. Київ

викладач, аспірант кафедри кінорежисури та кінодраматургії

Посилання

Baudrillard, J. (1994). Simulacra and simulation. University of Michigan Press. [In English].

Buck-Morss, S. (1989). The dialectics of seeing: Walter Benjamin and the arcades project. MIT Press. [In English].

Buck-Morss, S. (2003). Thinking past terror: Islamism and critical theory on the left. Verso. [In English].

Camus, A. (1955). The myth of Sisyphus, and other essays. Alfred A. Knopf. [In English].

Caracciolo, M. (2023). Contemporary Narrative and the Spectrum of Materiality. De Gruyter. https://doi.org /10.1515/9783111142562. [In English].

Domalewski, A. (2025). The Grotesque Banquet: Bakhtin, Rabelais, and Satirical Portraits of the Cosmopolitan Elite in Triangle of Sadness (2022, dir. Ruben Östlund) and The Palace (2023, dir. Roman Polanski). In Homo Viator in Contemporary European Comedy Movies (pp. 131–145). Springer. https://doi.org/10.1007/978-3-031-94874-9_11. [In English].

Eagleton, T. (2003). Sweet violence: The idea of the tragic. Blackwell. [In English].

Fox, K. (2004). Watching the English: The hidden rules of English behaviour. Hodder & Stoughton. [In English].

Hutcheon, L. (1985). A theory of parody: The teachings of twentieth-century art forms. Methuen. [In English].

Iannucci, A. (Director). (2017). The Death of Stalin [Film]. Gaumont Film Company; Quad Productions; Main Journey; France 3 Cinéma. https://megogo.net/ua/view/22418816-smert-stalina.html. [In English].

Ionesco, E. (1958). The bald soprano and other plays. Grove Press. [In English].

Kavanagh, J. (2018). [Review of the movie The Death of Stalin, A. Iannucci, Dir.]. Studies in intelligence, 62(2), 53–54. [In English].

Kwan, D., & Scheinert, D. (Directors). (2016). Swiss Army Man [Film]. Blackbird Films; Cold Iron Pictures; Tadmor; Astrakan Films AB; Prettybird. https://tv.apple.com/us/movie/swiss-army-man/umc.cmc.6bo2uwa3ktpxhxx4pg3qsczi6. [In English].

Lane, A. (2018, March 9). “The Death of Stalin” dares to make evil funny. The New Yorker. https://www.newyorker.com/magazine/2018/03/19/the-death-of-stalin-dares-to-make-evil-funny. [In English].

Lauchlan, I. (2010). Laughter in the Dark: Humour under Stalin. In A. Duncan & A. Chamayou (eds.), Le rire européen / European Laughter (pp. 257–274). Presses Universitaires de Perpignan. https://doi.org/10.4000/books.pupvd.3206. [In English].

Meerzon, Y. (2023). ‘Stalin died but not completely’: On the theatrical legacy of totalitarian catastrophe. Theatre Research International, 48(2), 160–178. https://doi.org/10.1017/S0307883323000068. [In English].

Nagle, A. (2017). Kill all normies: Online culture wars from 4chan and Tumblr to Trump and the Alt-Right. Zero Books. [In English].

Östlund, R. (Director). (2022). Triangle of Sadness [Film]. Plattform Produktion; 30WEST; BBC Film; Coproduction Office. https://megogo.net/ua/view/25231526-trikutnik-smutku.html. [In English].

Pääkkölä, A.-E., & Burditt, R. (2024). The Fart for Fart’s Sake? The Fantastical Reality, Sacred-Profane Musical Bodies, and Nostalgic Millennial Masculinities in Swiss Army Man. Music and the Moving Image, 17(1), 3–19. URL: https://doi.org/10.5406/19407610.17.1.01. [In English].

Sukovata, V. (2017). Ukrainian popular culture. Baltic Worlds, (1–2), 57–65. [In English].

##submission.downloads##

Опубліковано

2026-03-23

Як цитувати

Нечмоглод, Е. (2026). Драматургічні механізми абсурду в сучасній кінокомедії: соціокультурний та критичний аспекти. Культура України, (92), 40–48. https://doi.org/10.31516/2410-5325.092.04

Номер

№ 92 (2026)

Розділ

Культурологія

Ліцензія

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike 4.0 International License.

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

У разі публікації статті в журналі «Культура України», автори зберігають авторське право, а також надають право журналу публікувати оригінальні наукові статті, що містять результати експериментальних і теоретичних досліджень і не знаходяться на розгляді для опублікування в інших віданнях. Всі матеріали поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike (BY-NC-SA), яка дозволяє першу публікацію в цьому журналі, а також розповсюдження роботи з визнанням авторства цієї роботи, на тих самих умовах, з некомерційною метою.

Автори мають підписати заяву, яка є угодою про надання прав редакції на публікацію статті в друкованому та електронному вигляді. Заява надсилається на поштову (оригінал) або електронну адресу (сканована копія) Редакції журналу.

Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.

Під час подачі рукопису статті для опублікування у збірнику «Культура України» автори погоджуються з тим, що, у разі прийняття статті до публікації, її можна буде розмістити в електронних архівах та базах даних з обов'язковим зазначенням авторства і збереженням авторських прав у повному обсязі за авторами. У тексті самої роботи мають бути в повному обсязі представлені джерела зовнішньої інформації – у вигляді списків джерел літератури (у т.ч. особисті раніше опубліковані роботи авторів). Автори рукопису статті зобов'язані належно оформляти запозичення у вигляді цитат або посилань. Будь-які форми плагіату неприпустимі.