Пам’ятник Т. Г. Шевченку в Галіції: розгляд архітектоніки і значення
DOI:
https://doi.org/10.31516/2410-5325.072.24Ключові слова:
сільський меморіал, архітектура пам’ятника, Тарас ШевченкоАнотація
Повернуто в історію меморіальної Шевченкіани призабутий сільський пам’ятник у Галіції, споруджений з нагоди 100-річчя від дня народження поета. Розглянуто архітектуру меморіалу, яка поєднує світські й сакральні елементи. Виявлено певний вплив католицької культури, характерний для Західної України. Доведено, що використання в меморіалі окремих елементів єгипетської архітектури сприяє втіленню ідеї безсмертя Кобзаря. Визначено, що означений пам’ятник Т. Г. Шевченкові доповнює наявне уявлення про присвячені Кобзареві повноцінні меморіали.
Посилання
Aloshina, L. (1975). European art of the 19th century. 1789-1871 (Issue 6, series 1, pp. 5–129). Moscow: Iskusstvo. [In Russian].
Boiko, S. (2005). Shevchenko of Prykarpattia. Slovo Prosvity (March 16, p. 13). Ivano-Frankivsk. [In Ukrainian].
Vidomenko, O. (1996). Sad and joyful Shevchenko. Khmelnytsky: Podillya. [In Ukrainian].
Kusherets, V. (2016). Taras Shevchenko — for all times. Kyiv: Znannia Ukrainy. [In Ukrainian].
Monument to Shevchenko (1917). Iskra (January 22). Moscow. [In Russian].
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
У разі публікації статті в журналі «Культура України», автори зберігають авторське право, а також надають право журналу публікувати оригінальні наукові статті, що містять результати експериментальних і теоретичних досліджень і не знаходяться на розгляді для опублікування в інших віданнях. Всі матеріали поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike (BY-NC-SA), яка дозволяє першу публікацію в цьому журналі, а також розповсюдження роботи з визнанням авторства цієї роботи, на тих самих умовах, з некомерційною метою.
Автори мають підписати заяву, яка є угодою про надання прав редакції на публікацію статті в друкованому та електронному вигляді. Заява надсилається на поштову (оригінал) або електронну адресу (сканована копія) Редакції журналу.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Під час подачі рукопису статті для опублікування у збірнику «Культура України» автори погоджуються з тим, що, у разі прийняття статті до публікації, її можна буде розмістити в електронних архівах та базах даних з обов'язковим зазначенням авторства і збереженням авторських прав у повному обсязі за авторами. У тексті самої роботи мають бути в повному обсязі представлені джерела зовнішньої інформації – у вигляді списків джерел літератури (у т.ч. особисті раніше опубліковані роботи авторів). Автори рукопису статті зобов'язані належно оформляти запозичення у вигляді цитат або посилань. Будь-які форми плагіату неприпустимі.
