Роль і місце медіації в структурно-функціональних дослідженнях циклу українських весільних обрядів
DOI:
https://doi.org/10.31516/2410-5325.062.16Анотація
Медіація в структуральній теорії є головним механізмом провокування подальшої дії, що вмотивовує здійснення обряду. Виконання медіативної функції в національних обрядах весільного циклу пов’язане з приходами персонажів-медіаторів до місць здійснення обрядів і виконанням ними необхідних традиційних ритуальних дій. В обрядах, що зумовлюють переходи учасників до нових соціальних статусів — заручини, вінчання, комора — міститься не одна, а дві медіативні дії різних рівнів: класична, яка узгоджує протиріччя між антиномними парами, та медіація, покликана провокувати перебіг подальшої обрядової дії. Оскільки весілля початково поділяє всіх дійових осіб на дві групи, до здійснення медіації почергово долучаються персонажі з команд нареченого й нареченої.
Ключові слова: родинні обряди, українське весілля, структурно-функціональний метод, механізм медіації, персонажі-медіатори.
Посилання
Bayburin, A. K. (1993). Ritual in Traditional Culture: Structural and Semantic Analysis of Eastern Slavic Rites. Sankt-Peterburg: Nauka. [In Russian].
Kukharenko, O. O. (2016). Investigation of national ritualism with the help of the structure of the wedding cycle. Ukrainian culture: past, modern, ways of development, 23, 82–87. Rivne: Rivne State Humanitarian University. [In Ukrainian].
Kukharenko, O. O. (2017). Traditional ritual elements in contemporary culture and masculinity. Bulletin of the Mariupol State University, 14, 99–105. Mariupol: Mariupol State University. [In Ukrainian].
Lévi-Strauss, Cl. (1985). Structural Anthropology. V. V. Ivanov (Transl.). Moskow: Main edition of Eastern literature. [In Russian].
Chubinskiy, P. P. (1877). Proceedings of the ethnographic and statistical expedition to the Western Russian Region (Vol. 4). Sankt-Peterburg. [In Russian].
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
У разі публікації статті в журналі «Культура України», автори зберігають авторське право, а також надають право журналу публікувати оригінальні наукові статті, що містять результати експериментальних і теоретичних досліджень і не знаходяться на розгляді для опублікування в інших віданнях. Всі матеріали поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike (BY-NC-SA), яка дозволяє першу публікацію в цьому журналі, а також розповсюдження роботи з визнанням авторства цієї роботи, на тих самих умовах, з некомерційною метою.
Автори мають підписати заяву, яка є угодою про надання прав редакції на публікацію статті в друкованому та електронному вигляді. Заява надсилається на поштову (оригінал) або електронну адресу (сканована копія) Редакції журналу.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Під час подачі рукопису статті для опублікування у збірнику «Культура України» автори погоджуються з тим, що, у разі прийняття статті до публікації, її можна буде розмістити в електронних архівах та базах даних з обов'язковим зазначенням авторства і збереженням авторських прав у повному обсязі за авторами. У тексті самої роботи мають бути в повному обсязі представлені джерела зовнішньої інформації – у вигляді списків джерел літератури (у т.ч. особисті раніше опубліковані роботи авторів). Автори рукопису статті зобов'язані належно оформляти запозичення у вигляді цитат або посилань. Будь-які форми плагіату неприпустимі.