«Теоретичний піанізм»: у пошуках досконалого прийому

O. Yu. Stepanova

Анотація


Проаналізовано наукову літературу (праці Л. Деппе, Ф. А. Штейнгаузена; Р. М. Брейтгаупта), де прийом тлумачиться як форма руху і являє собою найелементарнішу, базову й водночас універсальну (технічну, художню) «опору» піанізму. Протягом історичного розвитку фортепіанного виконавства і науки про нього утвердився тісний зв’язок піанізму та прийому(-ів) як способу його реалізації. Одним з типів піанізму, що оснований на специфічному трактуванні піаністичних прийомів, є так званий теоретичний піанізм (межа ХІХ—ХХ ст.), концепція якого зумовлена безпосереднім зв’язком з виконавською практикою. Історичне значення теоретичного піа­нізму, згідно з концепцією засновника школи Л. Деппе, полягає у ствердженні як «досконалого прийому» обертально-дуго - й колоподібної форми руху.


Повний текст:

PDF

Посилання


Breithaupt, R. M. (1927). Natural piano technique. M. Mejchik (Ed.). Moscow: Muztorg. [In Russian].

Breithaupt, R. M. (1929). Fundamentals of piano technique. Gr. Prokofiev (Ed.). Moscow. [In Russian].

Nikolaev, A. (1980). Essays on the history of piano pedagogy and the theory of pianism, Textbook. Moscow: Muzyka. [In Russian].

Steinhausen, F. A. (1909). Physiological errors in the technique of piano playing. St. Petersburg: Pechatnyj trud. [In Russian].

Novara, T. J. (2015). A comparative analysis of the writings and technical approach of Ludwig Deppe and his contemporaries in piano pedagogy (A Research Paper Submitted in Partial Fulfillment of the Requirements for the Degree of Master of Music). Southern Illinois University Carbondale. [In English].


Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.


ISSN 2522-1140 (Online), ISSN 2410-5325 (Print)
Адреса: 61057, м. Харків, Бурсацький узвіз, 4, к. 38а, Редакційно-видавничий відділ ХДАК. тел. +38(057)731-27-83
rvv2000k@ukr.net