Сучасні оперні практики в контексті постколоніальних дискусій: український досвід
DOI:
https://doi.org/10.31516/2410-5325.086.05Ключові слова:
сучасний оперний театр, постколоніальний досвід у мистецьких практиках, музичний театр, українська культура ХХІ століття, соціально орієнтований мистецький проєкт, історія української опериАнотація
Досліджено вплив постколоніальних дискусій на трансформаційні процеси в жанрі української опери. Увагу приділено ролі оперного театру й незалежних оперних проєктів у формуванні соціально орієнтованих мистецьких практик.
Простежуючи витоки оперного жанру в Україні від XVIII ст. і дотепер, автор акцентує на суспільно-політичних умовах розвитку опери. За сучасних умов розвитку жанру виокремлено, з одного боку, культурницькі стратегії державних оперних театрів, а іншого, — досвід українських незалежних оперних проєктів, які мобільніше й гнучкіше освоюють історичне інформоване виконавство, складні соціальні теми, а також постколоніальні дискусії, які набули особливої актуальності після повномасштабного російського вторгнення в Україну.
У висновку підкреслено значення сучасних оперних практик як ефективного інструменту для осмислення постколоніального досвіду України, доведено роль оперного жанру у формуванні культурного ландшафту країни та в підтриманні демократичних процесів усередині українського суспільства.
Посилання
Sikorska, I. (2019). Ukrainian music of 1990–2000s: ways of national identification. In A. Kalenychenko (Academic supervisor), M. Rzhevska, T. Kara-Vasylieva (Reviewers), Ukrainska muzyka: istorychnyi, teoretychnyi ta kulturolohichnyi dyskursy [collective monograph] (pp. 269–295). Rylsky Institute of Art History, Folklore and Ethnology. [In Ukrainian].
Shevchuk, O., & Filts, B. (Eds.) (2016). History of Ukrainian Music (2nd ed., Vol. 1: From the most ancient times to the XVIII century. Book 1: Folk Music). Rylsky Institute of Music and Philology. [In Ukrainian].
Aspden, S. (2012). Opera and National Identity. In N. Till (Ed.), The Cambridge Companion to Opera Studies (pp. 276–297). Cambridge University Press. https://doi.org/10.1017/CCO9781139024976.017. [In English].
Busuioc, T. (2022). Contemporary Opera Theater: Between Tradition and Innovation. Studiul Artelor şi Culturologie: istorie, teorie, practică, 2 (43), 43–46. https://doi.org/10.55383/amtap.2022.2.07. [In English].
Ciobanu, L. (2022). Postmodernist Practices in Contemporary Opera. Studiul Artelor şi Culturologie: istorie, teorie, practică, 1 (42), 158–163. https://doi.org/10.55383/amtap.2022.1.29. [In English].
Ferrari, G. (2024). Opera Archeology, Opera Apocalypse. Performing Arts Journal, 46 (2) (137), 61–67. https://doi.org/10.1162/pajj_a_00713. [In English].
Mojžišová, M. (2013). The reflection of negative social phenomena in contemporary opera practice. Human Affairs, 23 (1), 66–74. https://doi.org/10.2478/s13374-013-0107-7. [In English].
Shchitova, S., & Brondzia Martynyuk, V. (2023). Modern Ukrainian Opera: Varieties of Genres. Studia Universitatis Babeş-Bolyai. Musica, 68 (1), 57–67. https://doi.org/10.24193/subbmusica.2023.spiss1.04. [In English].
Tukova, I. (2023). Art music and war: Ukrainian case 2022. Musicologica Brunensia, 58 (2), 193–204. https://doi.org /10.5817/MB2023-2-12. [In English].
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
У разі публікації статті в журналі «Культура України», автори зберігають авторське право, а також надають право журналу публікувати оригінальні наукові статті, що містять результати експериментальних і теоретичних досліджень і не знаходяться на розгляді для опублікування в інших віданнях. Всі матеріали поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike (BY-NC-SA), яка дозволяє першу публікацію в цьому журналі, а також розповсюдження роботи з визнанням авторства цієї роботи, на тих самих умовах, з некомерційною метою.
Автори мають підписати заяву, яка є угодою про надання прав редакції на публікацію статті в друкованому та електронному вигляді. Заява надсилається на поштову (оригінал) або електронну адресу (сканована копія) Редакції журналу.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Під час подачі рукопису статті для опублікування у збірнику «Культура України» автори погоджуються з тим, що, у разі прийняття статті до публікації, її можна буде розмістити в електронних архівах та базах даних з обов'язковим зазначенням авторства і збереженням авторських прав у повному обсязі за авторами. У тексті самої роботи мають бути в повному обсязі представлені джерела зовнішньої інформації – у вигляді списків джерел літератури (у т.ч. особисті раніше опубліковані роботи авторів). Автори рукопису статті зобов'язані належно оформляти запозичення у вигляді цитат або посилань. Будь-які форми плагіату неприпустимі.
