Розстріляне світло. Актор Степан Шагайда як жертва сталінського терору

Анотація

У статті розглядається життя та творчість одного з провідних українських акторів театру і кіно Степана Шагайди (1896–1938) як типовий приклад для дискурсу про культурне відродження України 1920-х рр. та історичну травму, спричинену умовами більшовицького терору. Як і багато свідомих українців, він брав участь у Визвольній боротьбі за суверенітет України. Заарештований і 20 січня 1938 р., розстріляний у камерах НКВС, С. Шагайда став невинною жертвою сталінських репресій.

Відродження — важливе явище ХХ століття — стало можливим завдяки непу, українізації та певній автономії в економічному та культурному житті УРСР. Степан Шагайда — один із найвідоміших акторів того часу — зробив свій внесок у досягнення театрального мистецтва, яке завдяки зусиллям режисера Леся Курбаса, прихильника європеїзації, набуло своєї національної унікальності. С. Шагайда, який був його учнем і однодумцем у відомому театрі «Березіль» (Київ, Харків), грав головні ролі у виставах «Одурені» за Марком Кропивницьким, «Комуна в степах» Миколи Куліша, «Жакерія» Проспера Меріме, «Золотий живіт» Фернана Кроммелінка, «Король грає» Віктора Гюго. Після головної ролі у фільмі «Людина з лісу» Георгія Стабового, він переходить на Одеську кінофабрику, де успішно втілює образ козака Чапири в «Перлині Семіраміди» згаданого вище режисера. Протягом десяти років С. Шагайда зіграв у багатьох фільмах, серед яких: «П’ять наречених» Олександра Соловйова, «Музейна варта» Бориса Тягно, «Перекоп» Івана Кавалерідзе, «Кармелюк» Фауста Лопатинського, «Іван», «Аероград» Олександра Довженка, «Багата наречена» Івана Пир’єва. Актора відрізняє високий професіоналізм і людяність.