Художні прийоми та виражальні засоби «чорного кіно»: від неонуару до постнуару

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.31516/2410-5325.079.06

Ключові слова:

аудіовізуальне мистецтво, кіномистецтво, кіномова, кіножанр, нуар, неонуар, постнуар, нуарні явища

Анотація

Метою статті є дослідження художніх прийомів та виражальних засобів неонуару і постнуару в кінематографі кінця ХХ — початку ХХI ст. Предметом аналізу є нуарні явища — новітні та постмодерністські процеси в кіно, що базуються на естетичному, жанровому й стильовому каноні нуару. Визначені авторами сукупності основних прийомів і виражальних засобів «нуарних» явищ у кінематографі другої половини ХХ — початку ХХІ ст. дозволяють виокремити три просторово-композиційні системи, які характеризують специфіку нуару, неонуару та постнуару: 1) у рамках нуару — лінійне розгортання дії, у межах якої сцени та кадрова побудова перебувають у прямому причинно-наслідкову зв’язку; 2) у контексті неонуару композиційність є питанням конкретного дійового топосу кінострічки; попри існування загальних правил та характеристик роботи із площинами та простором, домінує загальне враження панорамності і різномасштабності; 3) постнуарна естетика формується в площині більшого розмаїття художніх прийомів, що пов’язано із практичною відсутністю «канонічних» меж та властивістю постестетики поєднувати різні ефекти, засоби (а в окремих має місце «цитування» та «переозначення»).

Біографії авторів

Н. В. Мархайчук, Харківська державна академія культури

кандидат мистецтвознавства, доцент, декан факультету АВМ

В. В. Тарасов, Харківська державна академія дизайну і мистецтв, м. Харків

кандидат історичних наук, доцент

Посилання

Markhaichuk, N., Riabukha, N., & Tarasov, V. (2021). “Black movies”: Genre Memory of the Noir Film Language in the System of Audiovisual Transformations (1970s — 2010s). Visnyk Kharkivskoho natsionalnoho universytetu imeni V. N. Karazina. Seriia “Teoriia kultury i filosofiia nauky”, 63, 57–67. [In English].

Tarasov, V. V., Markhaichuk, N. V., & Konieva, M. (2021). Collage as the basis of creative methodology of Sergey Paradzhanov. Culture of Ukraine, 74, 81–89. [In English].

Aldama, F. L. (2021). Interview with Robert Rodriguez. In The Cinema of Robert Rodriguez (pp. 137–148). University of Texas Press. [In English].

Anderson, E. R. (2021). 4. Sin City, Style, and the Status of Noir. In Critical Approaches to the Films of Robert Rodriguez (pp. 81–102). University of Texas Press. [In English].

Bruno, G. (1987). Ramble City: Postmodernism and “Blade Runner”. October, 41, 61–74 [In English].

Chartier, J. P. (2004). Americans also make noir films. Film Theory: Critical Concepts in Media and Cultural Studies, 2, 141–3. [In English].

Cobb, S. Y. (1999). Writing the new noir film. Film noir reader, 2, 207–214. [In English].

Colpaert, L. (2019). Costume on film: How the femme fatale’s wardrobe scripted the pictorial style of 1940s film noir. Studies in Costume & Performance, 4(1), 65–84. [In English].

Copenhafer, D. (2018). Overhearing (in) Touch of Evil and The Conversation: from “real time” surveillance to its recording. Sound Studies, 4(1), 2–18. [In English].

King, A. (2010). The Province Always Rings Twice: Christian Petzold’s Heimatfilm noir Jerichow. Transit, 6(1). [In English].

Leitch, T. (2020). The Many Pasts of Detective Fiction. Crime Fiction Studies, 1(2), 157–172. [In English].

Loyo, H. (1993). Subversive pleasures in Billy Welder’s “Double Indemnity”. Atlantis, 169–190. [In English].

McRoy, J. (2020). Film noir and the Gothic. Gothic film: An Edinburgh companion, 37–57. [In English].

Murphet, J. (1998). Film noir and the racial unconscious. Screen, 39(1), 22–35. [In English].

Orr, C. (2000). Cain, Naturalism and Noir. Film Criticism, 25(1), 47–64. [In English].

Otieno, S. P. (2017). Identity and Musical Score in Tosh Gitonga’s Nairobi Half Life. Journal of African Theatre, Film and Media Discourse, 1(1), 86–96. [In English].

Porfirio, R. G. (1985). Whatever Happened to the Film Noir? The Postman Always Rings Twice (1946–1981). Literature/Film Quarterly, 13(2), 102. [In English].

Scruggs, C. (2004). “The Power of Blackness”: Film Noir and Its Critics. American Literary History, 16(4), 675–687. [In English].

Smith, G. (2002). Dream project: The name of the game is Deja vu in Femme Fatale. Film Comment, 38(6), 28. [In English].

Snyder, S. (2001). Personality disorder and the film noir femme fatale. Journal of Criminal Justice and Popular Culture, 8(3), 155–168. [In English].

Spindler, M., Röber, N., Döhring, R., & Masuch, M. (2006). Enhanced Cartoon and Comic Rendering. In Eurographics (Short Presentations) (pp. 141–144). [In English].

Turner, D. (1985). The Subject of “The Conversation”. Cinema Journal, 4–22. [In English].

Wood, M. P. (2019). Italian film noir. In European film noir (pp. 236–272). Manchester University Press. [In English].

Žižek, S. (2021). Blade Runner 2049: A View of Post-Human Capitalism. Lacanian Perspectives on Blade Runner 2049, 41–51. [In English].

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-03-23

Номер

Розділ

Мистецтвознавство