Пастораль та принципи її стилізації (на матеріалі вокальної музики)
DOI:
https://doi.org/10.31516/2410-5325.073.15Анотація
Досліджено пастораль, уперше за допомогою інтерпретативнокогнітивного підходу, що зумовлено викликами сучасної виконавської практики. Висловлено припущення, згідно з яким виконавець пасторальних творів є відповідальним за їх жанрову та стильову «чистоту», а сама композиторська інтерпретація жанрового інваріанта пасторалі забезпечує її актуальність протягом тисячоліть. Означено паралель європейської пасторалі з філософським світоспогляданням давньокитайської поезії в дзеркалі картини світу людини пасторальної. Висновано щодо принципів стилізації пасторалі як метасистеми в контексті європейської традиції: наявність жанрового інваріанта зі своїм сталим, психологічним механізмом слухацького сприйняття; історична дистанція від прообразу, оригіналу (антична поезія, барокова опера); творчий синтез не однієї, а багатьох традицій художнього буття жанру та ознак його національномузичної атрибуції. Додатковою умовою стилізації пасторалі у вокальній музиці слугують поетичний текст і символізація музичної мови.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
У разі публікації статті в журналі «Культура України», автори зберігають авторське право, а також надають право журналу публікувати оригінальні наукові статті, що містять результати експериментальних і теоретичних досліджень і не знаходяться на розгляді для опублікування в інших віданнях. Всі матеріали поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike (BY-NC-SA), яка дозволяє першу публікацію в цьому журналі, а також розповсюдження роботи з визнанням авторства цієї роботи, на тих самих умовах, з некомерційною метою.
Автори мають підписати заяву, яка є угодою про надання прав редакції на публікацію статті в друкованому та електронному вигляді. Заява надсилається на поштову (оригінал) або електронну адресу (сканована копія) Редакції журналу.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Під час подачі рукопису статті для опублікування у збірнику «Культура України» автори погоджуються з тим, що, у разі прийняття статті до публікації, її можна буде розмістити в електронних архівах та базах даних з обов'язковим зазначенням авторства і збереженням авторських прав у повному обсязі за авторами. У тексті самої роботи мають бути в повному обсязі представлені джерела зовнішньої інформації – у вигляді списків джерел літератури (у т.ч. особисті раніше опубліковані роботи авторів). Автори рукопису статті зобов'язані належно оформляти запозичення у вигляді цитат або посилань. Будь-які форми плагіату неприпустимі.
