Тема радянсько-української війни (1917–1921) в українському кінематографі 1920х рр.
DOI:
https://doi.org/10.31516/2410-5325.073.12Анотація
Актуальність теми. Фільми про радянсько українську війну (1917–1921), як її тоді називали, громадянську війну, займали одне з провідних місць у репертуарі українського кіно 1920х рр. Але в працях істориків кіно ця тема не набула належного відображення і є маловивченою сторінкою в історії українського кінематографу. Тому актуальність цього дослідження полягає, головним чином, у заповненні істотного пробілу в історії українського кіно.
Мета статті — дослідити жанрові і тематичні особливості українських фільмів про радянськоукраїнську війну (1917–1921) у 1920ті рр.
Методологією цього дослідження є методи і принципи мистецтвознавчого аналізу фільмів Всеукраїнського фотокіноуправління (далі ВУФКУ) в 1920ті рр. про радянськоукраїнську війну (1917–1921) як складової вітчизняного і світового кінематографу.
Результати. Сучасний мистецтвознавчий аналіз фільмів, знятих українськими кінематографістами в 1920ті рр. про радянськоукраїнську війну (1917–1921), засвідчив, що, незважаючи на вагому частку стрічок вищевказаної тематики в загальній частці кінокартин ВУФКУ, кількість не переросла в якість. Насамперед це пояснюється домінуванням ідеологічної складової, яка на той час превалювала над мистецькими засадами.
Новизна. Стаття є першою спробою сучасних українських кінознавців проаналізувати художні фільми про радянськоукраїнську війну (1917–1921), зняті сто років тому фахівцями ВУФКУ.
Практичне значення. Всесторонньо досліджена тема радянськоукраїнської війни (1917–1921) в українському кінематографі 1920х рр. може стати основою для подальших наукових розвідок й написання як дисертацій, так і навчальних посібників з історії кіномистецтва.
Висновки. Переважна частина фільмів про т. зв. революцію і радянськоукраїнську війну (1917–1921), як її тоді називали, громадянську війну, створена ВУФКУ в 1928–1930 рр., виявилася малоцікавою й не користувалася значним успіхом у глядачів. Ставилися ці фільми, здебільшого, за методами агітки, плаката, без особливого заглиблення в суть явища, сценарій створювався за певним шаблоном — паралельний показ хороших, відважних партизанів і плюгавих білих. Тобто, з одного боку, дурні буржуї, знущаються і катують своїх класових ворогів, з іншого — розумні, героїчні, доброзичливі представники робітничого класу. На думку деяких сучасників, фільми про події, як її тоді називали, громадянської війни, потребували інших форм, іншого втілення. Від агітки, трафаретної схеми — до поглибленішого виявлення моментів класової боротьби, від спрощеного зовнішнього відображення подій до конкретної індивідуалізації учасників подій. Однак ці фільми відіграли важливу роль для розвитку пригодницького кіно.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
У разі публікації статті в журналі «Культура України», автори зберігають авторське право, а також надають право журналу публікувати оригінальні наукові статті, що містять результати експериментальних і теоретичних досліджень і не знаходяться на розгляді для опублікування в інших віданнях. Всі матеріали поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike (BY-NC-SA), яка дозволяє першу публікацію в цьому журналі, а також розповсюдження роботи з визнанням авторства цієї роботи, на тих самих умовах, з некомерційною метою.
Автори мають підписати заяву, яка є угодою про надання прав редакції на публікацію статті в друкованому та електронному вигляді. Заява надсилається на поштову (оригінал) або електронну адресу (сканована копія) Редакції журналу.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Під час подачі рукопису статті для опублікування у збірнику «Культура України» автори погоджуються з тим, що, у разі прийняття статті до публікації, її можна буде розмістити в електронних архівах та базах даних з обов'язковим зазначенням авторства і збереженням авторських прав у повному обсязі за авторами. У тексті самої роботи мають бути в повному обсязі представлені джерела зовнішньої інформації – у вигляді списків джерел літератури (у т.ч. особисті раніше опубліковані роботи авторів). Автори рукопису статті зобов'язані належно оформляти запозичення у вигляді цитат або посилань. Будь-які форми плагіату неприпустимі.
