Культурологічний дискурс еволюції екранної мови
DOI:
https://doi.org/10.31516/2410-5325.073.03Анотація
Стаття присвячена проблемі кризових явищ у розвитку сучасного кіно. Розглядаються питання змін екранної мови та культурні наслідки переходу від «культури книги» до «культури медіа». Надається характеристика принципової різниці між семіотичним кодом кіномови і мови багатосерійного екранного твору. Висвітлено позитивні та негативні наслідки культурного впливу кліпового мислення. Основні акценти зосереджені на мистецтвознавчому та семіотичному аспекті кліпового мислення на основі новітньої мови в розвитку кінопростору. Основним положенням статті є постулат про те, що першоосновою кіно в мистецтвознавчому ракурсі вважається специфічна мова, напрацьована протягом усієї столітньої історії кіно. Вона повинна розвиватися, оскільки мова, що не розвивається, стає мертвою. Акцентується на важливому питанні, що саме розуміння кіномови, можливість висловлювати вільно свої ідеї і бути зрозумілим для глядача надає можливості авторові донести свою ідею в площині кіно.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
У разі публікації статті в журналі «Культура України», автори зберігають авторське право, а також надають право журналу публікувати оригінальні наукові статті, що містять результати експериментальних і теоретичних досліджень і не знаходяться на розгляді для опублікування в інших віданнях. Всі матеріали поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike (BY-NC-SA), яка дозволяє першу публікацію в цьому журналі, а також розповсюдження роботи з визнанням авторства цієї роботи, на тих самих умовах, з некомерційною метою.
Автори мають підписати заяву, яка є угодою про надання прав редакції на публікацію статті в друкованому та електронному вигляді. Заява надсилається на поштову (оригінал) або електронну адресу (сканована копія) Редакції журналу.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Під час подачі рукопису статті для опублікування у збірнику «Культура України» автори погоджуються з тим, що, у разі прийняття статті до публікації, її можна буде розмістити в електронних архівах та базах даних з обов'язковим зазначенням авторства і збереженням авторських прав у повному обсязі за авторами. У тексті самої роботи мають бути в повному обсязі представлені джерела зовнішньої інформації – у вигляді списків джерел літератури (у т.ч. особисті раніше опубліковані роботи авторів). Автори рукопису статті зобов'язані належно оформляти запозичення у вигляді цитат або посилань. Будь-які форми плагіату неприпустимі.
