Вплив Франції на процеси формування бальної хореографії в контексті розвитку культури Західної Європи XVI — початку ХХІ століття
DOI:
https://doi.org/10.31516/2410-5325.072.23Ключові слова:
бальна хореографія, бальний танець, спортивний танець, хореографія, балАнотація
Виконано аналіз тенденцій розвитку бального танцю у Франції та впливу французької культури на формування бальної хореографії XVI — початку ХХІ ст. Досліджено процеси трансформації та демократизації бальної хореографії у ХVІІІ ст., яка вже в ХІХ ст. з салонного мистецтва перетворюється на вид дозвілля різних соціальних верств по всій Європі. У ХХ ст. саме Франція відкрила для Європи неєвропейські види бальних танців, які згодом набували стандартизації в англійському професійному середовищі. У цьому ж столітті Франція стала тією країною, де чужоземні мистецькі форми з’являлися та зазнавали адаптації до умов європейських реалій. Ця країна приваблювала митців з усього світу сформованою в ній особливою національною культурою. Упродовж ХХ ст. мистецтво бальної хореографії у Франції розвивалося швидкими темпами. Французькі виконавці й педагоги продовжували вікові національні традиції. Цей фактор позитивно вплинув на рівень підготовки танцюристів у сфері професіоналів та аматорів бального танцю. З 2010 р. Франція є активним діючим членом Всесвітньої федерації зі спортивного танцю (WDSF). Французька федерація танцю (Fédération Française de Danse) є однією з найбільших організацій, яка опікується розвитком бальної хореографії в країні. За останні десятиліття у французьких містах (Парижі, Марселі, Ліоні, Ніцці тощо) проведено десятки відкритих національних і всесвітніх чемпіонатів з бального танцю.
Посилання
Arbeau, T. (1925). Orchesographie Iangers. [In English].
Basel, D. D. (2019). International organizations and their influence on the development of sports and dance movement in Ukraine. Mystetstvoznavchi zapysky NAKKKiM. Issue 36, 121–128. [In Ukrainian].
Butsan, A. S. (2012). “Russian Seasons” by S. P. Diaghilev in the context of the synthesis of arts. Vestnik MGUKI, 5 (49), 86–89. [In Russian].
Camille de Rhynal. Les personnages du tango. Retrieved from http://www.bibletango.com/tangopersonnages/perso_bio/persobio_r/rhynal_camille_de_bb.htm (Date of access: 03.03.2021). [In French].
Dancing in French culture. Dances of the peoples of the world. Retrieved from https://4dancing.ru/blogs/010517/2883/ (Date of access: 03.03.2021). [In Russian].
Musical Encyclopedic Dictionary (1990). G. V. Keldysh (Editor). Moscow: Sovetskaja jenciklopedija. [In Russian].
Striganov, V. M., Uralskaya, V. I. (1978). Modern ballroom dance. Moscow: Prosveshhenie. [In Russian].
Trakaliuk, T. A. (2014). Formation and development of sports dance in the world. Naukovyi chasopys Natsionalnoho pedahohichnoho universytetu imeni M. P. Drahomanova. Seriia 15: Naukovo-pedahohichni problemy fizychnoi kultury (fizychna kultura i sport). Issue 9, 144–149. [In Russian].
Vakulenko, O. M. (2015). Pierre Zurcher-Margole is the founder of the standards of the Latin American ballroom dance program. Visnyk KNUKiM. Seriia: Mystetstvoznavstvo. Issue 33, 25–30. [In Ukrainian].
Vasilieva-Rozhdestvenskaya, M. V. (1987). Historical and everyday dance. Moscow: Iskusstvo. [In Russian].
Zakharchenko, O. N. (2015). Artistic cafes in Paris in the second half of the 19th — early 20th centuries and their role in bohemian life. Gumanitarnye i juridicheskie issledovanija, 4, 46–51. [In Russian].
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
У разі публікації статті в журналі «Культура України», автори зберігають авторське право, а також надають право журналу публікувати оригінальні наукові статті, що містять результати експериментальних і теоретичних досліджень і не знаходяться на розгляді для опублікування в інших віданнях. Всі матеріали поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike (BY-NC-SA), яка дозволяє першу публікацію в цьому журналі, а також розповсюдження роботи з визнанням авторства цієї роботи, на тих самих умовах, з некомерційною метою.
Автори мають підписати заяву, яка є угодою про надання прав редакції на публікацію статті в друкованому та електронному вигляді. Заява надсилається на поштову (оригінал) або електронну адресу (сканована копія) Редакції журналу.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Під час подачі рукопису статті для опублікування у збірнику «Культура України» автори погоджуються з тим, що, у разі прийняття статті до публікації, її можна буде розмістити в електронних архівах та базах даних з обов'язковим зазначенням авторства і збереженням авторських прав у повному обсязі за авторами. У тексті самої роботи мають бути в повному обсязі представлені джерела зовнішньої інформації – у вигляді списків джерел літератури (у т.ч. особисті раніше опубліковані роботи авторів). Автори рукопису статті зобов'язані належно оформляти запозичення у вигляді цитат або посилань. Будь-які форми плагіату неприпустимі.
