Стратегії репрезентації християнських образів і мотивів у мистецтві пізньорадянського Харкова

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.31516/2410-5325.071.13

Анотація

Розглянуто специфіку функціонування релігійної тематики в образотворчому мистецтві Харкова 1960-х — 1980-х рр. Наголошено, що внаслідок траєкторії розвитку тогочасного політичного дискурсу християнська образність в українському мистецтві пізньорадянського періоду була маргіналізована та існувала здебільшого в латентній, прихованій формі. Проаналізовано значний масив живописних, графічних і фотографічних робіт харківських художників, що належать до неофіційного та «дозволеного» мистецтва. Окреслено історичний контекст їх створення, який визначився широкою присутністю владного контролю. Виявлено, що для авторських візій означеної проблематики характерна рефлексія соціальної дійсності через іронію і деконструкцію впізнаваних сакральних образів та іконографічних схем (розп’яття, Мадонни, П’єти, есхатологічна мотивіка). Акцентовано, що останнє часто реалізовувалося завдяки прийомам колажності та цитування, що підкреслюють розлом між буденністю та Величним.

Біографія автора

О. А. Осадча, Харківська державна академія культури

Кандидат мистецтвознавства, викладач, кафедра теорії і історії мистецтв

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-04-02

Номер

Розділ

Мистецтвознавство