Сонати № 2 та № 9 як віхи на шляху еволюції фортепіанного стилю О. Скрябіна

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.31516/2410-5325.071.11

Анотація

Актуальність. Статтю присвячено розгляду двох фортепіанних сонат О. Скрябіна. Двочастинна Соната № 2, що класифікується як музичний пейзаж, розглядається в порівнянні виконавських версій С. Ріхтера та В. Ашкеназі. Одночастинна Соната № 9, яка дістала назву «Чорна Меса», розглядається у виконавських інтерпретаціях В. Софроницького та В. Горовиця.

Мета статті. За допомогою компаративного методу аналізу, уперше застосованого в цій статті стосовно творів О. Скрябіна, підтвердити універсальність скрябінського письма.

Результати. Розгляд двох фортепіанних сонат О. Скрябіна, які в комплексі репрезентують особливості його фортепіанного стилю як цілісного феномену, засвідчив, що скрябінський фортепіанний стиль за своєю природою є змішаним, композиторсько-виконавчим. Зазначено: його грандіозний макроцикл з 10 сонат постає як компендіум принципів фортепіанного мислення, характерних для постромантичної доби.

Висновки. Скрябінське письмо є універсальним, композиторсько-виконавчим, що підтверджується компаративним аналізом.

Біографія автора

Н. С. Лебедєва, Державна консерваторія Узбекистану

Доцент

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-04-02

Номер

Розділ

Мистецтвознавство