Ксари і Касби Марокко: на прикладі регіону Дра-Тафілалет (південний схід Марокко)

Автор(и)

  • Naoual Moutazakki Університет Хасана ІІ Касабланка, Марокко

DOI:

https://doi.org/10.31516/2410-5325.065.21

Ключові слова:

берберо-арабська архітектура, ксари, касби

Анотація

Професор Наваль Мутазаккі — культуролог, історик, краєзнавець, спе-ціалізується на вивченні марокканської культури, зокрема архітектурних пам’яток країни. Наведені нижче матеріали являють собою короткий виклад презентації на засіданні круглого столу «Історико-культурні дослідження в Україні і Марокко» 19 квітня 2019 р. у Харківській державній академії культури. Об’єкт дослідження автора — унікальні пам’ятки середньовічної берберо-арабської архітектури, а саме «ксари» (укріплені райони, форти) і «касби» (цитаделі). Особливо наголошується на залежності функціональності та архітектурного стилю будівель від конкретної історичної доби, демографічної структури, кліматичних умов, економіки, культурних та релігійних традицій регіону. Розглянуто нинішній стан та перспективи використання пам’яток як туристичних принад і стимулу для економічного розвитку.

Біографія автора

Naoual Moutazakki, Університет Хасана ІІ Касабланка

старший науковий співробітник факультету літератури і гуманітарних наук, доктор філософії, професор

##submission.downloads##

Опубліковано

2019-09-25

Номер

№ 65 (2019)

Розділ

Мистецтвознавство

Ліцензія

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

У разі публікації статті в журналі «Культура України», автори зберігають авторське право, а також надають право журналу публікувати оригінальні наукові статті, що містять результати експериментальних і теоретичних досліджень і не знаходяться на розгляді для опублікування в інших віданнях. Всі матеріали поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike (BY-NC-SA), яка дозволяє першу публікацію в цьому журналі, а також розповсюдження роботи з визнанням авторства цієї роботи, на тих самих умовах, з некомерційною метою.

Автори мають підписати заяву, яка є угодою про надання прав редакції на публікацію статті в друкованому та електронному вигляді. Заява надсилається на поштову (оригінал) або електронну адресу (сканована копія) Редакції журналу.

Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.

Під час подачі рукопису статті для опублікування у збірнику «Культура України» автори погоджуються з тим, що, у разі прийняття статті до публікації, її можна буде розмістити в електронних архівах та базах даних з обов'язковим зазначенням авторства і збереженням авторських прав у повному обсязі за авторами. У тексті самої роботи мають бути в повному обсязі представлені джерела зовнішньої інформації – у вигляді списків джерел літератури (у т.ч. особисті раніше опубліковані роботи авторів). Автори рукопису статті зобов'язані належно оформляти запозичення у вигляді цитат або посилань. Будь-які форми плагіату неприпустимі.