Культура України

Особливості меморіалізації постаті Миколи Міхновського за часів незалежності України

2025-12-23T21:13:49+02:00

У статті розглядаються особливості меморіалізацій постаті М. Міхновського, «батька українського націоналізму», «апостола української державності». Введення його імені в публічний простір почалося наприкінці 1990-х рр. і за короткий час набуло певної динаміки. Окрім публікацій у пресі, виступах на радіо та телебаченні, видання повного зібрання його творів, дослідження життєвого шляху, світогляду й громадсько-політичної діяльності, за роки незалежності відбулося 15 вшанувань (меморіалізації) головного ідеолога державної самостійності України.

Застосовуючи аналітичний метод, а також методи опису й узагальнення, автор дійшов висновків: факти свідчать про повільне, невідповідне часу змін у суспільстві формування національної ідентичності сучасників; за географією лише сім обласних центрів із двадцяти шести та АР Криму вшанували «апостола української державності»; за видами вшанування пам’яті — встановлено чотири меморіальних дошки, на картах міст з’явилося дев’ять урбанонімів та один пам’ятник у селі, де народився М. Міхновський; серед ініціаторів вшанування жодного разу не було державних органів влади, що свідчить про відсутність цілеспрямованої державної політики стосовно конкретної історичної постаті.

Товариство польської культури імені Еви Фелінської як чинник міжкультурної взаємодії в місті Луцьку

2025-12-23T21:32:22+02:00

У статті проаналізовано діяльність Товариства польської культури імені Еви Фелінської в місті Луцьку як чинника міжкультурної взаємодії в регіоні. Здійснено огляд етапів становлення організації, форм культурно-освітньої активності, співпраці з українськими інституціями та іншими національними громадами. Висвітлено внесок товариства в збереження польської мови, культурної спадщини, розвиток міжконфесійного діалогу та громадянську активність. Окрему увагу приділено меморіальним практикам, міжнародним освітнім обмінам і відображенню діяльності в місцевому інформаційному просторі. Встановлено, що Товариство польської культури імені Еви Фелінської виконує немало ключових функцій: збереження і трансляції польської культурної спадщини, просвітницьку, меморіальну, інтеграційну та комунікативну. Через ці напрями діяльності організація сприяє консолідації польської громади, формує простір міжкультурного діалогу та укорінює модель партнерства між етнічними спільнотами міста. Запропоновано рекомендації щодо підтримки національно-культурних організацій на рівні міста.

Вплив маєткового театру С. Потоцького на формування культурного простору Тульчина (кінець ХVІІІ – ХІХ і поч. ХХ ст.)

2025-12-23T21:47:59+02:00

На основі аналізу попередніх публікацій з’ясовано роль і значення маєткового театру С. Потоцького в процесі формування театрального й культурного простору Тульчина в кінці ХVІІІ — ХІХ і поч. ХХ ст. Досліджено його історичну еволюцію, наголошено на активній участі сімейства Потоцьких у реалізації ідеї театру як соціокультурного конструкта в середовищі міста, акцентовано на впливові польської та європейської культури на розвиток українського театрального мистецтва й відображення його не тільки в діяльності маєткового театру графа Потоцького, але й Тульчинського міського театру, що діяв наприкінці ХІХ і поч. ХХ ст., Тульчинського аматорського театру (1922 р.), Тульчинського народного театру (1970 р.), Тульчинського фахового коледжу культури, заснованого в 30-ті рр. ХХ ст., а також організації міжнародного фестивалю оперної музики “OperaFest Tulchyn”, який щорічно проводиться на території палацу Потоцьких із 2017 р. Отже, ідея театру Потоцьких, якщо й була спочатку продовженням традиції «батьківських домів» одних з найбагатших магнатів Речі Посполитої, однак у подальшому стала феноменом, який не тільки привніс елементи європейського театрального досвіду в культурне середовище Тульчина, але й розпочав це середовище формувати.

Українське кіно на міжнародних кінофестивалях: зворотній аспект «м’якої сили»

2025-12-24T00:52:15+02:00

У фокусі розвідки — українське фестивальне кіно 2014–2022 рр., його жанрово-стилістична палітра та провідні образи маркери. У роботі застосовано культурологічну методологію дослідження, що поєднує імагологічний, дискурсивний, порівняльний методи з прийомами образно-стилістичного та елементами кількісного аналізу. Дослідження встановлює, що воєнні й кримінальні теми виступають як основні при відборі українських кінофільмів на провідні міжнародні фестивалі. Зазначено, що зосередження на питаннях війни й травми демонструє Україну в одномірній площині, створюючи ризики до зворотного ефекту «м’якої сили». Стаття артикулює рекомендації щодо розширення тематичного та жанрового діапазону, задля перетворення українського кіно на ефективний інструмент культурної дипломатії та диверсифікації уявлень заходу про Україну.

Дитяча опера в просвітній діяльності Харківського музичного гуртка на межі ХІX–ХХ ст.

2025-12-25T09:59:47+02:00

З’ясовано значення для культурного життя Харкова здійснюваних силами Харківського музичного гуртка протягом 1899–1912 рр. постановок дитячих опер, зокрема «Коза-дереза» та ««Зима і Весна», основоположника української класичної музики М. Лисенка, «Ріпка» видатного харківського митця В. Сокальського та «Іменини Рози» полтавця Л. Лісовського. Визначено роль музичного керівника гуртка П. І. Кравцова як ініціатора, організатора та постановника оперних вистав, спрямованих на сприйняття дитячої публіки. Доведено, що постановки дитячих опер силами Харківського музичного гуртка на межі ХІХ–ХХ ст. посідали помітне місце в культурному житті міста, що визначається в: започаткуванні сценічних постановок, які мали морально-виховний вплив на підростаюче покоління, що віталося прогресивним суспільством Харкова; становленні організованого аматорства через залучення до реалізації цього проєкту дорослих любителів музики як учасників хору й оркестру, та, як солістів, талановитих співаків — учнів харківських приватних курсів під орудою колишніх оперних виконавців; культурному вихованні як учасників постановок, завдяки ретельному опрацюванню сценічно-музичних творів, так і дитячої аудиторії через захоплене враження від сприйняття цих постановок; приверненні уваги спільноти до проблеми виховання, зокрема засобами музичного мистецтва, підростаючого покоління.

Часові модуси в аудіовізуальних проєктах у контексті трансмедійності

2025-12-25T10:20:16+02:00

Розглянуті часові модуси в аудіовізуальних проєктах у контексті трансмедійності. Визначено особливості функціонування часових модусів (минуле — теперішнє — майбутнє) в аудіовізуальних проєктах, інтегрованих у трансмедійний простір. Встановлено, як трансмедійність впливає на сприйняття і структуру часу в аудіовізуальних проєктах. Охарактеризовані особливості різних модусів часу, реалізованих в аудіовізуальних творах, та визначено механізми їх взаємодії в рамках аудіовізуальних проєктів. Визначено, що в трансмедійних проєктах часові модуси втрачають фіксовану ієрархію. Доведено, що важливим фактором стає «тимчасова імерсивність». У роботі вперше запропоновано типологію тимчасових модусів, специфічних для трансмедійних аудіовізуальних проєктів, а також запроваджено поняття «трансмедійна темпоральність». Окреслено перспективи подальших досліджень.

Інноваційні технології у відеорекламі для закладів вищої освіти України

2025-12-25T10:50:27+02:00

У статті здійснена спроба вперше в науковому дискурсі дослідити інноваційні технології у відеорекламі ЗВО. Проаналізовано сучасний стан створення відеореклами в закладах вищої освіти, зокрема тенденції її розробки та реалізації. Визначено основні інноваційні технології, які використовуються у відеорекламі на прикладі українських закладів вищої освіти. Систематизовано та проаналізовано розвиток інноваційних технологій реклами в закладах вищої освіти України до, під час та після кризових періодів. Доведено, що до 2020 р. рекламна діяльність ЗВО характеризувалася традиційними підходами, базуючись на друкованих матеріалах, виставках і днях відкритих дверей, а цифрові технології використовувалися в мінімальному обсязі. Під час пандемії відбувся швидкий перехід до онлайн-платформ та відеореклами, що дозволило університетам розширити цільову аудиторію до національної та міжнародної, а також впровадити комплексні стратегії кризових комунікацій. У період повномасштабної війни з 2022 р. і дотепер цифрові інструменти й відеоконтент поєднуються з міжнародними платформами, соціальними мережами, створюючи умови для своєчасної комунікації здобувачів вищої освіти, викладачів, донорів і партнерів, а також ефективного позиціонування ЗВО на глобальному освітньому ринку.

Мистецькі й технічні засоби передачі ароматів на екрані

2025-12-25T11:12:15+02:00

Визначено способи інтеграції запахів у кінематограф, проаналізовано сучасні технології у сфері ольфакторного кіно та описано художні методи, за допомогою яких режисери й оператори намагаються відтворити або викликати в глядачів асоціації з певним ароматом без застосування спеціальних технічних пристроїв. Особлива увага приділена аудіовізуальним технікам, ролі ольфакторних вражень у процесі сприйняття фільму глядачем і синестетичним технікам передання запаху в кінематографі без застосування спеціальних технічних пристроїв. Доведено, що кінематограф виробив цілий арсенал художніх прийомів, що дозволяють компенсувати відсутність запаху (акторська гра, операторська робота, монтажні стратегії, візуальні метафори та музика).

Колискова в українській вокальній музиці: до питання стилю і жанрового змісту

2025-12-25T11:55:32+02:00

У вокальній творчості українських композиторів жанр колискової представлено доволі розлого — від обробок фольклорних зразків до різностильових авторських композицій, створених для концертного виконання. Жанрово-стильове розмаїття сучасної української колискової потребує ретельного вивчення та впровадження в концертний та педагогічний репертуар підготовки вокаліста. Мета статті полягає у визначенні особливостей змісту, жанру і стилю колискової у творчості українських композиторів. Новизна дослідження зумовлена виявленням спадковості колискової в українській композиторській школі з романтичними традиціями. У результаті здійснення жанрово-стильового аналізу деяких колискових українських композиторів ХХ–ХХІ ст. можемо дійти висновку, що в національній музиці цей жанр постає носієм генетичної пам’яті. У жанрі колискової втілюється широкий спектр почуттів та емоцій — любов, мрійливість, страх, смуток.

Концертна діяльність київської філармонії 1970-х років у проєкції фортепіанного мистецтва

2025-12-25T12:17:01+02:00

Метою статті є комплексне дослідження концертної діяльності київської філармонії 1970-х рр. у контексті фортепіанного мистецтва та динаміки українського музичного життя в загальносоюзному й міжнародному середовищі. На основі міждисциплінарного підходу й архівних джерел проаналізовано репертуарну стратегію, специфіку концертного процесу та роль філармонії як провідного осередку культурної комунікації. Особливу увагу приділено творчості українських піаністів і їхній участі в концертах, фестивалях та освітніх програмах, а також гастролям зарубіжних виконавців, що розширили естетичні орієнтири публіки. Новизна полягає в цілісному осмисленні практик 1970-х рр. і визначенні внеску філармонії в збереження національних традицій та інтеграцію української музики в європейський контекст. У підсумку доведено, що 1970-ті рр. стали періодом інтенсивного розвитку концертного життя Києва, коли філармонія відігравала роль не лише організатора, а й ідейного координатора творчих процесів, об’єднуючи провідних митців різних поколінь і регіонів.

«Мистецтво поза політикою» як етична ілюзія: кінематографічна рефлексія І. Сабо

2025-12-25T19:16:59+02:00

Стаття присвячена аналізу особливостей кінематографічного зображення моральної відповідальності митця в умовах суспільно-політичних трансформацій на прикладі фільму «Мефісто» (1981) угорського режисера Іштвана Сабо. У процесі дослідження авторами було застосовано кінознавчий аналіз для розгляду ідейно-тематичних особливостей фільму, розвитку образу головного героя та виявлення його внутрішнього моральнісного конфлікту, зокрема в контексті концепції «морального занепокоєння». Зважаючи на недостатню увагу українського кінознавства до образу митця на екрані з морально-етичних позицій, особливий акцент автори роблять на критичному аналізі формули «мистецтво поза політикою» як ідеологічної ілюзії, що виправдовує моральну капітуляцію митця. Мистецтво, будучи включеним у соціально-політичні процеси, не може бути позбавленим морального виміру. Залежність митця від системи, компроміси з владою та внутрішні колізії совісті окреслюють спектр етичних дилем, притаманних творчій діяльності в політизованому середовищі. І. Сабо через образ головного героя розкриває небезпеку підміни свободи творчості зовнішнім успіхом і визнанням, що досягаються ціною моральної зради. У статті автори аналізують, як художні засоби кіно використовуються для виявлення внутрішнього конфлікту між естетичною місією та зовнішнім політичним тиском; показують, що етичний вибір митця не є приватною справою, а має суспільну значущість, особливо в контексті авторитарної влади; аргументують, що спроба відмежувати мистецтво від політики відкриває простір для маніпуляцій і моральної деградації. У цьому контексті фільм «Мефісто» цілком підпадає під визначення кіно «морального занепокоєння» і слугує важливим прикладом осмислення ролі митця як суб’єкта моральної відповідальності, а не лише як носія естетичних цінностей.

Етичні виклики штучного інтелекту в сучасному українському аудіовізуальному мистецтві

2025-12-25T19:34:52+02:00

Стаття присвячена етичним викликам, які виникають у зв’язку з використанням технологій штучного інтелекту (ШІ) в сучасному українському аудіовізуальному мистецтві. Аналізується вплив генеративного ШІ на художні, соціальні та комунікативні процеси. Розглянуто поширені етичні аспекти — від дезінформації та втрати автентичності авторства до розмивання меж відповідальності у творчості. У статті здійснено мистецтвознавчий аналіз застосування ШІ на прикладі робіт, створених у контексті війни. Мета дослідження — виявити ключові етичні виклики, які постають перед українським аудіовізуальним мистецтвом у добу генеративного ШІ. Методологія ґрунтується на міждисциплінарному підході, що поєднує мистецтвознавчий, культурологічний та етичний аспекти. У висновках підкреслюється потреба балансу між свободою творчості, національною ідентичністю та суспільною відповідальністю. Цифрове мистецтво в українському контексті постає простором осмислення моральних наслідків технологічного прогресу й формування культури свідомого використання ШІ.

Етапи професійного становлення Г. Бюлова як диригента

2025-12-25T19:49:58+02:00

Розглянуто виконавську діяльність видатного німецького диригента Г. Бюлова й етапи його професійного становлення як оперного та симфонічного диригента. Уперше визначено хронологічні межі етапів, а також характерні особливості творчої діяльності капельмейстера в музично-театральних установах Швейцарії та Німеччини. Систематизовано розрізнені відомості, що містяться в спогадах сучасників Г. Бюлова та працях музикознавців; висвітлено особливості його виконавського стилю як диригента, а також методи роботи діяча з музичним колективом.

Кінорепрезентації стратегій виживання в збройних конфліктах: друга половина XX — початок XXI століття

2025-12-25T20:06:57+02:00

У статті розглядається кінематограф (художні фільми та серіали). Мета статті полягає в з’ясуванні основних підходів до репрезентації стратегій виживання в кінопродукції другої половини ХХ — початку ХХІ ст., присвяченій збройним конфліктам. Джерельна база складається з англомовних зарубіжних праць, що стосуються теорії кіно та досліджень на військову тематику. У статті зображено різноманітні стратегії виживання персонажів (від військовослужбовців елітних спецпідрозділів до підлітків без реальних навичок самооборони) в умовах як активних бойових дій, так і демобілізаційного та повоєнного побуту. Визначено ключові способи показу адаптації до екстремальних умов і психологічних травм через товариську взаємодію, наставництво, одноосібну моральну стійкість. Проаналізовано художні образи, створені на основі реальних особистостей та гіпотетичних уявлень.

Лірико-епічні елементи жанру балади: взаємодія поетичних та прозаїчних принципів

2025-12-25T20:17:56+02:00

У статті розглянуто жанр балади як синкретичне утворення, у якому взаємодіють поетичні та прозаїчні принципи, що відповідають ліричним і епічним елементам художнього тексту. Метою дослідження є виявлення специфіки такої взаємодії на матеріалі вокальних та інструментальних балад українських композиторів. Новизна роботи полягає в спробі системної диференціації поетичних (віршоподібних) та прозаїчних (прозоподібних) принципів як формоутворювальних чинників музичної балади. Проаналізовано особливості метроритмічної організації, роль римування, остинатних структур, секвенцій, асиметрії. З’ясовано, що кульмінаційні моменти часто супроводжуються відходом від віршованої впорядкованості на користь інтонаційної природності. Це дозволяє осмислити баладу як жанр, у якому поетичне й прозаїчне не лише співіснують, а й драматургічно взаємодіють.

Внесок театрального композитора Ірини Губаренко до вистав Олександра Біляцького (Харківський театр для дітей та юнацтва)

2025-12-25T20:35:58+02:00

Істотно доповнено факти співпраці режисерів Харківського театру для дітей та юнацтва з композиторами. На прикладі режисерсько-композиторського тандему Олександра Біляцького — Ірини Губаренко розкрито особливості відображення режисерського задуму драматичної вистави в такому її компоненті, як музична складова. Проаналізовано три композиторські роботи І. Губаренко над виставами вечірнього репертуару першої половини 1990-х рр.: «Вій», «Лісова пісня», «Сон літньої ночі». Встановлено, що підхід композиторки до реалізації поставлених режисером завдань був антиілюстративним. І. Губаренко створювала музичну драматургію вистав драматичного театру, нерідко збагачуючи жанрово-стильову палітру драматичної дії та надаючи їй багатовимірності. З’ясовано, що композиторка І. Губаренко виступила не лише співпостановницею О. Біляцького, але й однією з творчих лідерок колективу Харківського театру для дітей та юнацтва 1990-х рр.

Вплив художніх ремінісценцій на глядача (на матеріалі фільму «Загибель богів» Лукіно Вісконті)

2025-12-25T20:49:56+02:00

Досліджено драматургічні паралелі одного з найвідоміших фільмів Лукіно Вісконті «Загибель богів» із трагедіями «Гамлет» Вільяма Шекспіра та «Цар Едіп» Софокла. Порівняльний аналіз епізодів фільму та сцен класичних трагедій виявляє систему ремінісценцій, за допомогою яких режисер, орієнтуючись на ерудованого глядача, розширює межі осмислення історії зародження нацизму в передвоєнній Німеччині, надаючи їй нових емоційних та філософських вимірів. Проаналізовано, як ремінісценції увиразнюють основну ідею твору, впливають на його композиційну структуру, а також — інструментарій створення атмосфери тривоги, безвиході та неминучої катастрофи. Висновано про доцільність використання неявних відсилок до класичних сюжетів у сучасних кіносценаріях для акцентування суспільно-політичних та соціальних проблем засобами кіномистецтва.

Особливості часопросторової організації українського аудіовізуального мистецтва періоду незалежності: наративний порядок

2025-12-25T21:02:04+02:00

У статті проаналізовано особливості часопросторової організації українського аудіовізуального наративу доби Незалежності. Розмежовано поняття «історії» (дієгезису) як послідовності подій і «сюжету» як драматургічної та темпоральної структури твору. Визначено основні часові категорії наративу й класифіковано їх. Розглянуто роль невербальних засобів — монтажу, звуку, кольору — у позначенні часових переходів. Установлено, що для українського аудіовізуального мистецтва характерна лінійна структура з флешбеками, пов’язаними з теперішнім, тоді як пролепсиси трапляються переважно у фантастичних творах. Уперше здійснено системний аналіз часової організації українського аудіовізуального наративу з позицій сучасної наратології, запропоновано типологію часових зсувів і засобів їхнього вираження, що виявляє зв’язок між структурою оповіді та національно-культурними особливостями кінематографу.