Культура України

Капельмейстерська діяльність Ю. Юрьяна в музичному житті Харкова межі ХІХ–ХХ ст.

Ю. І. Лошков — 2024-03-21

З’ясовано специфіку та роль капельмейстерської діяльності Ю. Юрьяна в музичному житті Харкова межі ХІХ–ХХ ст. Введено до наукового обігу мистецтвознавства маловідомі, раніше не оприлюднені факти з музичної історії Харкова, що висвітлюють специфіку професійної самореалізації Ю. Юрьяна як одного з адептів академічного музичного мистецтва в межах реалізації капельмейстерської діяльності. З’ясовано, що капельмейстерська діяльність здійснювалася Ю. Юрьяном у Харкові протягом 1890–1906 рр. як прагнення до професійної самореалізації. Вплив капельмейстерської діяльності Ю. Юрьяна простежується в контексті: поширення музичного професіоналізму в аматорському середовищі Харкова, застосування в ХМУ як різновиду виконавської практики духового оркестру, успішного продовження традиції літніх симфонічних концертів у місті як мистецького явища.

Шляхи подолання сценарної кризи в українському кінематографі другої половини 1920-х рр.

В. Миславський — 2024-03-21

Історія українського кінематографу 20-х рр. ХХ ст. в цілому вивчена добре. Актуальність цієї праці полягає в тому, що в українському кінознавстві практично відсутні розвідки, у яких аналізується стан сценарної справи в Україні в період її зародження та становлення.

Після завершення радянсько-української («громадянської») війни, яка призвела до більшовицької окупації України, постала гостра потреба в перебудові роботи всієї кінематографічної галузі. Після організації в 1922 р. на базі Всеукраїнського кінокомітету Всеукраїнського фотокіноуправління (ВУФКУ) керівники нового кіновідомства розпочали налагоджувати стале кіновиробництво, але зіткнулись із проблемою хронічної нестачі кіносценаріїв.

У цей час «новий» український кінематограф, з цілком об’єктивних причин, відчув гострий дефіцит сценаристів, які мали б досвід роботи в кінематографі. Кіновиробництву, яке швидко і непохитно зростало, постійно бракувало сценаріїв, що були б прийнятними в мистецькому плані й водночас влаштовували партійні органи в ідейному аспекті. Зауважимо, що, по суті, сценаріїв було пребагато, і кінофабрики буквально «потопали» у т. зв. «сценарному потоці». Але в цьому «потоці» лише незначна частка виявлялася придатною для постановки з ідеологічної точки зору. Відтак, з другої половини 1920-х рр. дедалі актуальнішою ставала «сценарна криза», яка більшою мірою була ідеологічною, а не творчою.

На початку 1930-х рр. полеміка довкола «сценарної кризи» в Україні припиняється. Саме тоді остаточно трансформується система управління кіногалузі в СРСР. Формується чітка вертикаль союзного управління із кіноцентром у Москві. Український кінематограф остаточно втрачає свою автономію, і українські кінофабрики починають працювати зі сценаріями, затвердженими в Москві.

Напрями і форми сучасного вітчизняного хорового виконавства

Н. А. Бєлік-Золотарьова — 2024-03-21

Розвиток сучасної вітчизняної хорової виконавської практики ще не знайшов осмислення в музикознавчій науці, що визначає актуальність теми дослідження. Здійснено стислий аналіз стану українського сучасного хорового виконавства. Визначено напрями хорової виконавської практики сьогодення: академічний, народний, естрадно-джазовий та їх синтез. Створено типологію форм презентації хорового доробку: концерт, перформанс, театралізоване дійство, шоу-проєкт, візуалізація, віртуальний проєкт та його різновиди. Підкреслено посилення співпраці хормейстера з представниками позамузичних професій. Виявлено превалювання вітчизняного хорового доробку в українській хоровій виконавській практиці із суттєвим акцентом на патріотичному напрямі.

Режисерські способи зображення соціальної проблематики в художніх кінофільмах України доби Незалежності

В. В. Вітрів — 2024-03-21

У статті розглянуто використання режисерського інструментарію в авторських способах зображення соціальної проблематики. Предметом дослідження є режисерські способи фіксації соціальної проблематики в художніх кінофільмах України доби Незалежності. У результаті аналізу способів зображення соціальної проблематики в художніх кінофільмах України доби Незалежності виявлено, що основою висвітлення соціальної проблематики для авторів-режисерів є драматургічний конфлікт, на базі якого розвивається історія в кінофільмі. Саме певна соціальна проблема стає або контекстовою складовою, або каталізатором, що вмотивовує вчинки протагоніста. Драматургічний конфлікт є мотивом для вибору стилістичного вирішення фільму, яке реалізують певним режисерським інструментарієм. Висвітлюючи соціальну проблематику, вітчизняні автори розробляють інструментарій режисера з метою самоідентифікації українського суспільства.

Дитячий хор у творчості Валентини Дробязґіної

Ю. М. Іванова — 2024-03-21

Музика Валентини Дробязґіної посідає особливе місце у творчій спадщині композиторів Харківщини. За дитячу хорову музику мисткиня здобула премію імені В. Косенка 2011 року. Відсутність музикознавчих досліджень, присвячених творчості композиторки, визначила актуальність цієї роботи. Мета статті — проаналізувати особливості художньої естетики та композиторської стилістики хорової музики для дітей В. Дробязґіної. Мисткиня мала літературне обдарування — створювала яскраві хорові твори на власні тексти. Хорова музика В. Дробязґіної поєднує надзвичайну насиченість музичного матеріалу з його доступністю як для сприйняття, так і для виконання. Більшість творів композиторки не опубліковані, однак вони фігурують у репертуарі дитячих хорів і нині. У музиці В. Дробязґіної органічно поєднались українські національні традиції із сучасними засобами виражальності.

Розвиток бальної хореографічної культури в Україні у 2010–2020х роках

Н. М. Малиновська — 2024-03-21

Ковід-пандемія і повномасштабне вторгнення Російської Федерації з частковою окупацією української території, міграцією населення, розширенням зони бойових дій і регулярним ракетним терором всієї країни внеможливили турнірну й суттєво обмежили навчальну діяльність на всьому Сході України. Однак тренувальний процес в означених регіонах триває, попри всю небезпеку і ризик, адже ці заняття набули особливого значення в умовах дистанційної освіти як можливість живого спілкування й повноцінного навчання в прямій взаємодії з педагогом і однолітками, необхідного для становлення особистості й соціалізації дітей та молоді. При цьому можливості участі в турнірах для танцівників половини України вкрай обмежені, відтак перехід на вищі класи танцювання в наявній конкурсній системі для них тепер практично нездійсненний. Водночас в умовах сьогодення українська бальна хореографія почала активно опановувати невластиву їй раніше суспільно-політичну проблематику, залучаючись таким чином до творення національної культури.

Трансформація драматичного тексту на мову екрану

М. О. Мірошниченко — 2024-03-21

У дослідженні розглядається екранізація як спосіб інтерпретації літературного тексту, написаного для постановки на сцені, засобами кіномистецтва. У наукових розвідках екранізація розглядається як процес, безпосередньо пов’язаний з роботою режисера. У статті фокус уваги зосереджено на ролі режисера, його власному баченні подій та героїв у процесі перекодування художнього твору на мову кіно. Виокремлено особливості драматичного тексту (монологи, діалоги, авторські ремарки, опис персонажів, поділ твору на сцени та акти), засоби, завдяки яким відбувається вплив драматичного твору на глядача / реципієнта.

У статті, на матеріалі творів Вільяма Шекспіра «Макбет» і Софокла «Цар Едіп», досліджується своєрідність трансформації драматичного тексту на мову кіно. Виокремлено спільні та відмінні ознаки п’єси та кіносценарію. Розглядається взаємозв’язок і взаємовплив художніх засобів, які використовуються в драмі та кіно. У статті окреслено теоретичне підґрунтя кінопоетики, яке дозволило режисерам та сценаристам практично втілити екранізацію сценічної драматургії. Результати дослідження засвідчили, що драматичний текст та його кіноінтерпретація вказують авторську й режисерську рецепцію.

Робота режисера з кінотекстом у фільмах із втіленим правилом трьох єдностей

А. В. Хіміч — 2024-03-21

У статті розглянуто режисерський взаємозв’язок із кінотекстом в ігровому кіно та виокремлено дві форми взаємодії режисера з кінодраматургією. Означено різницю між «театральним» підходом до роботи з кінотекстом та авторським осмисленням історії. Предметом дослідження є фільми з локалізованою єдністю часу, місця та дії як приклад стимуляції варіативних режисерських авторських рішень. Виокремлено основні типи підходів, завдяки яким режисери ускладнюють кінотекст, насамперед камерні та акторські рішення. Наголошено, що звуження часопросторових та подієвих умовностей в ігровому кіно за правилом трьох єдностей застосовано авторами як експериментальне тло для напрацювання та оновлення режисерського інструментарію з метою незалежного висловлення.

Зображення 1990х в українському кінематографі 2010–2020х як спосіб національної самоідентифікації

А.-Г. О. Цьона — 2024-03-21

Розглянуто підходи режисерів до роботи із зображенням недавнього минулого, а саме 1990-х рр. Предметом дослідження є українські кінострічки, що зображають 1990-ті і які випущені після 2010-х рр. Проаналізовано основні стилістичні та змістовні особливості фільмів, виокремлено головні жанрові та тематичні напрями, що використовують вітчизняні автори. У кожному окремому випадку обраний тематичний напрям залежить від способу вираження автором особистого світогляду. Особливу увагу в статті приділено висвітленню закономірностей у зображенні 1990-х рр., а також питанню кінематографічного відтворення минулого як способу національної самоідентифікації. Виявлено тенденцію до зображення становлення та дорослішання героя в сюжетній моделі фільму-дорослішання.

Художні трансформації образу батька в українському кінематографі сталінського періоду

В. В. Никоненко — 2024-03-21

У статті послідовно розглядаються особливості художніх інтерпретацій батьківського архетипу в українському кінематографі в період правління Йосифа Сталіна. На прикладі кінофільмів «Іван» (1932), «Чарівний сад» (1935), «Аероград» (1935), «Партизани в степах України» (1942), «Третій удар» (1948) здійснюється аналіз політичних та соціокультурних чинників, що корінним чином вплинули на особливості трактування екранного персонажа батька в зазначений період. Згідно з юнгівським ученням про архетипи колективного несвідомого, батьківська постать розглядається в статті в найширшому символічному значенні — коли батьківську роль для людини може відігравати ціла соціальна інституція або ж апарат державної влади. Саме тому значна увага приділяється взаємовідносинам між радянською владою та громадянами УРСР. Ці зв’язки тогочасні кінематографісти часто репрезентували, орієнтуючись на класичні моделі сімейних відносин: представникам більшовицької системи відводилася роль опікунів, населенню — їхніх вихованців.

Культурна орієнтація суспільства «мімікрантів». Пошук національної самоідентифікації в сучасній екранній творчості

О. А. Пономаренко — 2024-03-21

Війна, як потужний каталізатор усіх сфер людської діяльності, потенціює історичну потребу формулювання якісних ознак поведінкової природи архетипу українського екранного героя. Якісне переосмислення цілепокладання сучасних українських екранних героїв спрямоване на формування парадигми резильєнтності шляхом фрустрації абулічних ціннісних засад суспільства «мімікрантів». Дослідницька робота фокусується на аналізі поведінки героїв, що реалізовані в екранних творах жанру байопік та його різновидах (псевдобайопік та міфічний байопік). Серед аналізованих фільмів — робота українського режисера Олеся Саніна «Поводир», а також фільм режисера Зази Буадзе «Червоний». Основну увагу дослідження спрямовано на окреслення якісних характеристик, що притаманні українському архетипічному герою, проявлених у результаті вербального та невербального спілкування за допомогою кінематографічних засобів виражальності.

Експлікація травматичного досвіду внаслідок російської збройної агресії проти України 2014–2024 рр. у вітчизняному вуличному мистецтві

М. О. Жигайло — 2024-03-21

Розглянуто специфіку репрезентації травматичного досвіду внаслідок російської збройної агресії проти України 2014–2024 рр. у вітчизняних муралах та графіті. Визначено, що травма, як на індивідуальному, так і на колективному рівнях, осмислюється та візуалізується засобами вуличного мистецтва. З’ясовано, що травматичні події набули відображення в патріотичній тематиці — спротив українців, символи та обереги, вшанування військовослужбовців, Збройних сил України, вдячність волонтерам, ДСНС, реалії та наслідки війни. Означено особливості комунікативної, терапевтичної й прогностичної функцій вуличного мистецтва в умовах травматичних подій, пов’язаних з російським збройним терором.

Штучний інтелект (ШІ) крізь призму тематичних досліджень на порталі ResearchGate

Л. І. Мачулін — 2024-03-21

Генеративний штучний інтелект (GenAI) різних мовних моделей за короткий час суттєво вплинув на економіку й політику у всьому світі. Наукова спільнота оперативно відреагувала на появу новітніх технологій, свідчення чому — тисячі статей на цю тему за два роки. Автор переглянув тематичні публікації за 2023 рік на науковому порталі ResearchGate. Далі було проведено проблемно-тематичний аналіз 10 статей, які мали найбільшу кількість переглядів, і зроблено висновки про тренди, породжені суспільством щодо штучного інтелекту (ШІ). Аналітичний огляд публікацій про ШІ допоможе науковцям орієнтуватися в напрямах, які рефлектують науковці у зв’язку з появою ШІ і його функціонуванням. Автор доходить висновків: суспільство потребує кардинальних змін у ставленні до свого майбутнього. З 10 розглянутих наукових статей чотири пов’язані з необхідністю змін в освітньому процесі, ще чотири присвячені впливу на ринок праці, одна стаття розглядає можливість конкуренції ШІ з людиною, і ще одна — потенціал ШІ в сільському господарстві.