Культура України

«Радянський театр» як основне театрально-аналітичне видання порубіжжя 1930-х рр.

Ю. П. Щукіна — 2025-06-20

З’ясовано специфіку висвітлення театрального життя в журналі «Радянський театр» (Харків, 1929–1931). Окреслено коло рубрик і розглянутих на його сторінках тем. Систематизовано відомості про склад авторів (практиків сцени, театрознавців, журналістів, науковців з позатеатральних сфер) журналу та виявлено жанрові домінанти театральної публіцистики. Виявлено, як співвідносилися в «Р. т.» чисельно інформаційні та аналітичні матеріали. З’ясовано, які відсотки матеріалів було присвячено театрам Харкова і республіки, а також сценічному мистецтву в СРСР та за кордоном. Проаналізовано, які об’єктивні загальнонаукові та театрознавчі методи було використано при написанні статей для «Радянського театру». Виявлено та проаналізовано наукові статті, характерні міждисциплінарним підходом дослідників. Наголошено на ідеологічних та методологічних особливостях наукових і театрально критичних текстів. Обґрунтовано належність журналу до типу фахових театрознавчих видань у контексті суспільно-політичної періодики та таких видань про мистецтво і театр, як «Мистецька трибуна», «Театральна декада», «Театр». Охарактеризовано обставини, що спричинили ліквідацію журналу.

Втілення опери «Наталка Полтавка» М. Лисенка в Харківській опері (1925–2025) у контексті її постановок на харківській сцені

І. В. Лобанова — 2025-06-20

У статті розглянуто харківський контекст постановок п’єси І. Котляревського «Наталка Полтавка» й написаної за цим матеріалом опери М. Лисенка. Здійснена спроба створення спектаклеграфії цього твору на конкретній сцені: головна увага приділяється інтерпретаціям цього матеріалу в Харківському національному академічному театрі опери та балету імені М. В. Лисенка впродовж його столітньої історії (1925–2025). У зв’язку з тим, що в наукових дослідженнях, створених до 1991 р., наявні ідеологічні маркери, означено потребу переосмислити поданий фактаж. У наступні історичні періоди виникають значні інформаційні лакуни щодо «Наталки Полтавки», що зумовило фіксацію певних деталей постановок харківської оперної сцени. Виявлено, що опера «Наталка Полтавка» в ХНАТОБі є істинним довгожителем. Деякі з версій існували на сцені недовго, інші могли триматися понад 40 років, переживши кілька поновлень. Однак загалом паузи в її прокаті були невеликі, і навіть нині, у воєнний час, у харківської сцени в ній є потреба.

Методика перекладення естрадно-джазового твору для виконання дуету (акордеон та альт-саксофон) у стилі самба

К. М. Стрельченко — 2025-06-20

У статті розглядаються методи перекладення музики легкого жанру з метою підвищення рейтингу популярності музичного інструмента акордеона (баяна) шляхом розширення стилістичного розмаїття концертної програми акордеоніста (баяніста). Пропонуються нові розробки аранжування акомпануючої складової при грі лівою рукою на акордеоні у системі стандартного басу лівої клавіатури S.B. Враховується історичний факт, що «пісенно-танцювальні жанри були основними джерелами становлення репертуару» акордеона (Черепанин, 2008, с. 45), а це можна тлумачити як музику розважального плану, і тому акордеон з початку його винайдення був музичним інструментом легкого жанру. Також звертається увага на питання комфортного звучання при поєднанні тембрів акордеона з альт-саксофоном та рекомендується методика практичного процесу аранжування і перекладення твору для інструментального концертного виконання в латиноамериканському стилі самба.

Спортивний бальний танець: особливості тренувального процесу та підготовки до змагань

М. М. Берднік — 2025-06-20

У статті розглядаються особливості тренувального процесу в спортивній бальній хореографії як інтегрованому виді спорту, що поєднує естетичну виразність і високі фізичні навантаження. Проаналізовано основні компоненти підготовки спортсменів: фізичну, технічну, хореографічну та психологічну. Особливу увагу приділено структурі тренувального процесу, періодизації навантажень, підготовці до змагань та впровадженню міжнародних стандартів, рекомендованих Всесвітньою федерацією танцювального спорту (WDSF). Окремо окреслено роль психоемоційної стабільності, методів візуалізації та імітацій змагальної ситуації в досягненні високих результатів. Представлено практичні рекомендації щодо оптимізації тренувального процесу. Запропоновані висновки мають прикладне значення для тренерів, викладачів та спортсменів у галузі танцювального спорту.

Техніка виконання та структура менуету в танцювальних трактатах XVIII ст.

Є. Ю. Сластіна — 2025-06-20

Дослідження присвячено аналізу техніки виконання та структури менуету на основі танцювальних трактатів XVIII ст. (праць Тауберта, Рамо, Томлінсона та ін.). Актуальність теми зумовлена необхідністю дослідження хореографічної спадщини для розвитку сучасної хореології та побудови теорії хореографічного мистецтва. Аналіз менуету, як академічної основи професійної хореографії, дозволить глибше зрозуміти естетику барокового танцю та його роль у розвитку хореографічного мистецтва. Розглянуто структуру та техніку менуету за першоджерелами XVIII ст., виконано аналіз взаємодії хореографічної та музичної складових, надано оцінку місця менуету в контексті епохи Бароко і його значення в суспільному житті. Висновано, що менует слугував ідеальною формою для навчання танцювальних навичок та заклав основи професійної хореографічної підготовки.

Гримерне мистецтво в Україні: терміносистема сьогодення

О. П. Хомутецька — 2025-06-20

Гримерне мистецтво відіграє важливу роль у кіно, театрі, моді та телебаченні, відображаючи розвиток технологій і зміну мистецьких підходів. Сучасна термінологія гриму активно формується під впливом глобалізації, технологічних інновацій та міждисциплінарних взаємодій. У статті розглянуто основні групи термінів, їхні джерела, адаптацію й трансформацію під впливом англомовних запозичень, технічного прогресу та регіональних особливостей. Проаналізовано проблеми стандартизації професійної лексики та її відображення у вітчизняних словниках і навчальних програмах. Акцентовано на необхідності створення україномовних глосаріїв, які враховували б як традиційну, так і сучасну термінологію. Дослідження сприяє осмисленню лінгвістичних та історичних аспектів гримерної лексики й забезпеченню ефективної комунікації в галузі.

Опера «Різдвяна ніч» Миколи Лисенка й Михайла Старицького в контексті месіанізму ХІХ століття: божественне й буденне в музиці Різдва

Л. Й. Кохан — 2025-06-20

Розглянуто оперу «Різдвяна ніч» Миколи Лисенка й Михайла Старицького як ключовий твір у становленні української національної музичної традиції ХІХ століття. Глибоко досліджено джерела, лібрето, музичну драматургію та етнографічний контекст. Проаналізовано месіанську ідею, покладену в основу твору, а також символіку Різдвяної ночі як момент духовного переродження героїв. Зауважено поєднання традицій вертепу, шкільної драми, народної пісенності та європейських принципів музичної композиції, що виводить оперу на рівень національного музичного коду. З’ясовано органічне переплетення народної музичної традиції, християнської символіки й елементів модерної драматургії. Охарактеризовано нові інтерпретації стилістичних, мелодико-гармонічних та семіотичних аспектів опери. Визначено роль опери «Різдвяна ніч» у формуванні національної музичної ідентичності. Доведено культурно-історичне значення першої великої української опери, у якій реалізовано синтез духовного та побутового, святкового й повсякденного, міфологічного і реального.

Історико-художні детермінанти становлення традицій народно-оркестрового виконавства в українському мистецькому просторі

К. С. Трикозюк — 2025-06-20

Стаття присвячена розгляду детермінант становлення, кристалізації та етапів розвитку традицій українського народно-оркестрового виконавства. Окреслено генезис виникнення народно-інструментального виконавства в послідовній хронології — від перших форм колективного музикування за часів Київської Русі до утвердження в музичній практиці ХХ ст. як професійно-академічного мистецького напряму. Досліджено аспекти розвитку та еволюції цього мистецького явища, надано характеристику інструментальній складовій ансамблевих і народно-оркестрових колективів, сформованих на різних етапах художньо-історичного буття українського музичного мистецтва. Визначено семантичний зв’язок між історичними осередками народно-інструментального виконавства, сформованими в українському мистецькому просторі, між музичними цехами та школами, а також простежено їх вплив на сучасні народно-виконавські мистецькі традиції. Окреслено роль видатних музичних діячів, які сприяли активізації, розвитку та популяризації народно-інструментального мистецтва, зокрема оркестрового, в українській культурі.

Маски театру Но в японському ігровому кіно: типи, принципи та прийоми використання, сенси

С. Б. Рибалко — 2025-06-20

Японська школа кіно привертає увагу фахівців та шанувальників кіномистецтва своїм неповторним візуальним стилем. Значною мірою на формування візуальної мови японського кіно вплинули розмаїті театральні практики, серед яких Но посідає особливе місце. У запропонованій розвідці висвітлюється досвід японських кінематографістів у використанні масок Но в образно-змістовній структурі кінотвору. Зокрема, розглядаються типи масок, їхня семантика та використання як інструменту створення візуального тексту, що основується на тривалій театральній традиції та відповідному глядацькому досвіді. Стаття ґрунтується на матеріалах театральних тренінгів Но 2017, 2019, 2024 рр. У розвідці використано методи порівняльного, формального та семіотичного аналізу.

Волонтери на війні: образно-стилістичні характеристики українського героїчного кінематографу 2014–2025 років

М. А. Алфьоров — 2025-06-20

Розглянуто образно-стилістичні характеристики репрезентації волонтерів на російсько-українській війні в українському героїчному кінематографі на основі морфологічно-тематичного підходу. Підкреслена усвідомленість українських кінематографістів щодо важливості втілення образів волонтерів як на фронті, так і в тилу. Виявлені основні наративні стратегії сучасного українського героїчного кінематографу, завдяки яким формуються образи волонтерів в ігровому та документальному субвидах кіно. Надана характеристика фільмам сучасного героїчного кінематографу України, у яких наявні образи волонтерів на війні. Охарактеризовано основні стилістичні підходи авторів ігрових та документальних кінострічок до втілення образів волонтерів на екрані. Доведено, що: 1) у героїчному кінематографі 2014–2025 рр., у якому репрезентуються образи волонтерів на російсько-українській війні, використовуються дві основні наративні стратегії: перша — коли в центрі екранної історії перебуває волонтер (або група волонтерів); друга — коли діяльність та образи волонтерів репрезентуються через інших персонажів фільму (або зовсім не є присутніми в кадрі, але глядач ознайомлюється з волонтерським рухом через результати їхньої допомоги іншим); 2) в обох стратегіях кінорозповідь спрямована на те, щоб показати, що героїзм волонтерів не є результатом якогось ідеалізованого прагнення слави, а ймовірніше це наслідок морального вибору, з яким вони стикаються щодня; 3) ідеологічно практично всі проаналізовані фільми героїчного кінематографу є проукраїнськими. Це не означає, що вони позбавлені критики того, як розвивається волонтерський рух під час війни в Україні; 4) в іншому випадку, коли особиста історія волонтера не репрезентується авторами фільму, головні персонажі кінострічки через діалоги та інші кіноприйоми формують уявлення глядача про позитивні результати волонтерської діяльності; 5) основним стилістичним напрямом, завдяки якому репрезентуються образи волонтерів на війні, є реалізм.

Темпоральний компонент в українському аудіовізуальному мистецтві періоду Незалежності: наративний темп і ритм

А. С. Супрун-Живодрова — 2025-06-20

На основі наратологічного, системного та мистецтвознавчого аналізу досліджено специфіку наративного темпу в українському аудіовізуальному мистецтві періоду Незалежності. Темпоральність розглянуто як взаємозв’язок між часом подій та часом оповіді. Визначено ключові категорії: темп (швидкість подієвого розгортання) і ритм (частота змін наративних засобів). Виокремлено основні типи темпу — реалістичний, розтягнення, стиснення, упущення та пауза — та їхню варіативність у документальному й ігровому кіно. Доведено, що темп впливає на смислове наповнення, жанр і стиль твору, а його дослідження розширює інструментарій аудіовізуального аналізу.

Просторове звукове поле екранного твору: ретроспективний аналіз

В. В. Бескорсий — 2025-06-20

У статті виконано ретроспективний аналіз просторових можливостей звукового поля, починаючи з періоду виникнення кіно до актуальних можливостей використання багатоканальних систем у сучасних екранних творах. Розвідка має на меті розкрити основні тенденції розвитку просторового звукового поля екранного твору як зображально-виражального засобу аудіовізуального мистецтва відповідно до технічних трансформацій звукозапису та звуковідтворення; у дослідженні акцентовано увагу на нових ідеях просторових звукових рішень екранного твору, зокрема сучасних багатоканальних системах та просторовому аудіо. З’ясовано, що просторове звукове поле екранного твору відіграє важливу роль як художній засіб для відтворення авторського задуму та сприяє активізації естетичного впливу на глядача. Простежено переваги й недоліки сучасних систем багатоканального звуку, зокрема систем Dolby Pro Logic та Dolby Atmos. Здійснений аналіз допомагає усвідомити загальні тенденції реалізації сучасних звукових рішень в аудіовізуальному мистецтві.

Гуманістична фотографія як антропологічний інструмент: нові форми соціальної взаємодії та реальності

О. В. Місяк — 2025-06-20

Надано комплексну характеристику гуманістичної фотографії як антропологічного інструмента в цифрову епоху в контексті нових форм соціальної взаємодії та реальності. Визначено, що візуалізація стала невіддільною частиною сучасної культури, а фотографія відіграє ключову роль у трансформації соціальних і культурних процесів. Проаналізовано концептуальні підходи до фотографії як засобу створення нових реалій, представлені у філософських працях В. Флюссера, М. Маклюена та П. Веріліо. Особливу увагу приділено ролі фотографії у формуванні візуальної антропології та дослідженні змінних процесів культурної ідентичності. Результати дослідження свідчать про те, що цифрові технології значно розширюють можливості використання фотографії для соціальної взаємодії, спрощуючи доступ до глобального діалогу. Фотографія стає не лише засобом документування реальності, але й платформою для культурного обміну та розуміння динамічних змін у суспільстві.

«Шістдесят тоталітарних років: зображальне мистецтво України»

В. М. Шейко — 2025-06-20

Рецензія на видання: Роготченко О. Шістдесят тоталітарних років: зображальне мистецтво України. Кн. 1. Вид. 2-ге, доопрац. і перероб. Київ : Ліра-К, 2025. 512 с. : іл.

Тріщини й розломи радянської естетики: збірник «Проти формалізму, натуралізму і спрощенства в мистецтві» (1936)

Н. С. Бірюк — 2025-06-20

В останніх публікаціях, присвячених радянському мистецтву, інтерпретація соціалістичного реалізму тісно пов’язана з економікою. У 1920–1930-ті рр. — під час «переходу» від капіталістичної до комуністичної (соціалістичної) суспільно-економічної формації — радянські автори, критики й філософи зосередилися на переосмисленні мистецтва та естетики в новому економічному й політичному контексті. У статті авторка висвітлює теоретичні суперечності стосовно специфіки методу соцреалізму, аналізуючи тексти і переклади російською мовою, опубліковані видавництвом «Мистецтво» в збірнику 1936 р. «Проти формалізму, натуралізму і спрощенства в мистецтві» за редакторства Федора Гаєвського.

Проблема ідеального суспільства в європейській культурі: утопія на тлі епістемної ре/еволюції

Л. І. Мачулін — 2025-06-20

У статті розглянуто проблему побудови «ідеального суспільства» в розумінні утопії. Його перший опис в 360–370 рр. до н.е. розробив античний філософ Платон. У XVI ст. своєрідна форма людської уяви про «ідеальне суспільство» дістала назву «утопія» від назви острова у творі Томаса Мора. З часом історичні зміни (трансформації) суспільства урізноманітнювали проблематику творів цього жанру, та незмінною залишалась мета — створити модель / проєкт «ідеального суспільства». В епоху Відродження та Просвітництва твори в жанрі утопія мали популярність у різних прошарків суспільства — не тільки читачів, а й філософів, вчених, мислителів. Наприкінці XVIII — початку XIX ст. соціальне проєктування у вигляді художніх творів набуло ознак політизації (Сен-Сімон, Ш. Фур’є та ін). Побудова ідеального «комуністичного суспільства», розпочатого в 1917 р. в Росії, а пізніше в деяких інших країнах, обійшлося світу у десятки мільйонів людських життів, а експеримент і триває досі. Використовуючи історичний метод дослідження, автор доводить, що поняття «ідеальне суспільство» є виключно теоретичним, воно a priori не може існувати в матеріальному світі. Актуальність теми вбачається в посиленні інтересу суспільства до нового різновиду утопії — «технологічної утопії». Наукова новизна статті полягає в тому, що вперше «технологічна утопія» як соціальний проєкт розглядається в контексті «ідеального суспільства».

Нематеріальна культурна спадщина: особливості музеєфікації

О. Л. Оверчук — 2025-06-20

Стаття акцентує на значенні нематеріальної культурної спадщини (НКС) як важливого складника соціокультурної ідентичності народів та ролі музейної справи в її збереженні. Автори підкреслюють, що НКС охоплює не лише матеріальні артефакти, а й живі традиції, які формують колективну пам’ять і сприяють збереженню культурного різноманіття. Метою дослідження є висвітлення етапів збереження НКС в Україні, особливо через діяльність музеїв. Розглянуто специфіку роботи з нематеріальними елементами, які не мають фізичної форми, але становлять вагому частину національної спадщини. У дослідженні застосовано історико-культурний, етнографічний, соціокультурний і компаративний методи. Здійснено порівняльний аналіз методів документування та актуалізації елементів НКС у музеях. Підкреслено необхідність використання комплексного підходу, що охоплює не лише матеріальні об’єкти, а й процеси передання знань, історії родин носіїв, їхню участь у збереженні НКС. Окреслено сучасні виклики фіксації та репрезентації нових форм НКС.