Культура України

«Олександр Шимон — життя і творчість відомого українського кінознавця (1920–1993)»

В. М. Шейко — 2025-09-26

Шейко В. М. Олександр Шимон: життя і творчість відомого українського кінознавця (1920–1993) // Культура України : зб. наук. пр. / М-во культури та стратег. комунікацій України, Харків. держ. акад. культури ; [голов. ред. В. М. Шейко ; за заг. ред. В. Шейка]. — Харків : ХДАК, 2025. — Вип. 90. — С. 180. Рец. на кн.: Олександр Шимон: життя і творчість відомого українського кінознавця (1920–1993) / автор-упоряд. В. Н. Миславський. — Харків : «ТОВ «Друкарня Мадрид», 2025. — 316 с.

Глобальна криза сучасної культури: стан та перспективи

В. М. Шейко — 2025-09-26

Проаналізовано глобальну кризу сучасної культури, визначено її стан і перспективи. Відзначено наявність дисбалансу між технологічними та морально-ціннісними аспектами буття культури, результатом чого стало загострення проблем, що пов’язані з екологією, і підвищення загрози самому існуванню людського виду. Описано стан «екологічної приреченості», запропоновано шляхи виходу з нього. Наголошено на важливості якості та орієнтирів матеріальних і духовних цінностей, а не на зростанні об’ємів нинішнього виробництва. У контексті виживання сучасної культури акцентовано на необхідності поширення нових етичних принципів, гуманістичних цілей розвитку взаємозв’язків як у безпосередньо суспільстві, так і між людиною й природою. Розглянуто освітню сферу як своєрідний «лакмусовий папірець», що дозволяє оцінити реальний зв’язок духовних цінностей із повсякденним буттям людини. У висновках згадано головні прояви кризи нинішньої культури, подолання яких є першочерговим завданням у процесі входження людства в новий етап культурної історії.

Підходи до оцінки ефектів від здійснення культурних практик

Г. В. Афенченко — 2025-09-26

Розглянуто сучасні методології визначення впливу сфери культури на розвиток суспільства. Вказано на недостатність показників для розгляду, які подаються через розрахункові індикатори, зокрема дані зі стану доповнюючих, споріднених галузей та видів мистецтва. З’ясовано, що оцінювати ефект від функціонування сфери культури можна за допомогою визначення поширених культурних практик. Запропоновано розглянути культурні практики як проміжну ланку між культурою та поведінкою людей через певні види суспільної діяльності з відповідними показниками. Наголошено, що в проблематиці визначення ролі культури в явищах і процесах сьогодення варіантом рішення є дослідження впровадження й відтворення конкретних культурних практик. Вказано, що під час постановки завдання дослідження відтворення та впровадження певної культурної практики доцільно, крім джерел даних офіційної статистики, використовувати джерела інформаційного простору громади (як-то обговорення потреб, демонстрації ціннісних орієнтацій тощо), зрізу громадської думки (опитування про нормативні погляди та наміри діяти), спостережливого моніторингу (за фактами масової поведінки).

«Аніме про Момотаро» та «Великий куш»: компаративний аналіз

І. С. Галушко — 2025-09-26

У фокусі статті — розкриття зв’язку між аніме про Момотаро (1930-ті — 1940-ті рр.) та сьонен-аніме «Великий куш» як культурних каналів реактуалізації і популяризації смислів традиційної культури та ідеологічних установок японського націоналізму в просторі візуальної культури Японії. За допомогою компаративного, аксіологічного, семіотичного та структурного аналізу здійснено зіставлення сюжетів, образної семантики, ціннісного й ідеологічного базису аніме, що досліджуються. З’ясовано, що сюжет аніме про Момотаро та «Великого куша» (“One piece”) відтворює фабулу японської народної казки «Момотаро: персиковий хлопчик». Виявлено, що семантика образів у цих творах відображає стереотипні уявлення японців про народи Азії та Західного світу, які сформувалися під впливом народної релігії та активно використовувалися офіційною пропагандою за часів існування Японської імперії (1868–1947). Доведено, що використання у творах демонологічних, зооморфних та піратських образів актуалізує ключові ідеологічні положення японського експансіоністського націоналізму, які пов’язані з демонізацією народів Заходу, легітимізацією колоніальної політики Японії в Східній Азії, колективізмом, а також традиційними уявленнями про божественне походження імператора (арахітогамі) й титульної нації (кокутай).

Віртуальні музеї та трансформація культурного досвіду: між збереженням, медіацією та інтерпретацією

Н. С. Бедріна — 2025-09-26

Досліджено трансформації музейної діяльності в умовах цифрової культури, зокрема розвиток віртуальних виставок. Метою розвідки є аналіз впливу цифрових технологій на кураторські стратегії, інтерпретаційні підходи та взаємодію з аудиторією. Методологія ґрунтується на якісному аналізі кураторських текстів, порівнянні цифрових музейних практик та критичному огляді актуальної літератури з музейних студій. Результати виявляють ключові виклики, пов’язані з репрезентацією, інтерпретацією та залученням користувачів у віртуальному середовищі. Новизна полягає в цілісному культурологічному підході до аналізу віртуального експонування, практичне значення — у формуванні аналітичного підґрунтя для осмислення впливу цифрових технологій на кураторське проєктування, структурну організацію віртуальних експозицій та моделі взаємодії з аудиторією, що може бути використане в процесі розробки музейних цифрових стратегій.

Характеристика спеціальних сценічних подій у процесі культуротворення: історіографічний аспект

О. Жолудь — 2025-09-26

У статті представлено методологічні та термінологічні аспекти дослідження теорії і практики спеціальних сценічних подій у процесі національного культуротворення. Здійснено розподіл джерел за методологічною виваженістю наукового дослідження, за доцільними методами пізнання соціокультурних явищ та процесів, за особливостями культуротворчості на сучасному етапі розбудови держави, за специфікою узагальнення спеціальних подій (івентів), зокрема сценічних. Визначено, що подібне підґрунтя є доцільним для подальшого аналізу проблематики застосування ефективних засобів сучасних подієвих технологій. Провідним методологічним підходом дослідження обґрунтовано культурологічний, що вможливлює аналіз явища в культурі, вивчення зв’язків івенту з елементами системи культуротворчості, виявлення специфіки його ефективної організації. Спеціальна сценічна подія розглядається як сплановане в часі й просторі явище (івент), яке має символічний капітал, ціннісне спрямування, спроможне вразити учасників засобами переважно сценічного мистецтва, стимулювати їх до участі в перетвореннях у просторі сучасної культури.

Творчий портрет автентичного виконавця в практиці засвоєння народнопісенної традиції

В. М. Осадча — 2025-09-26

Виявлено складові наукового підґрунтя засвоєння народнопісенної традиції в процесі підготовки фахівця народного співу у закладах вищої освіти Києва, Рівного та Харкова у зв’язку з етнокультурним контекстом функціонування сольного виконавства. Визначено складові творчого портрета автентичного виконавця та форми його застосування в навчальному процесі й наукових публікаціях.

«Кіноатракціон» Тома Ганнінга як протопатерн сучасного інтерактивного кінематографу

В. Н. Миславський — 2025-09-26

Здійснена спроба довести спадковість між ключовими принципами «кіна атракціонів» Т. Ганнінга та механіками сучасного інтерактивного кіно, проаналізувавши, як логіка видовища, прямого звернення та афективного впливу технологічно переосмислюється в епоху цифрових медіа. Доведено, що центральна механіка інтерактивного кіно «точка вибору» функціонує як сучасний атракціон. Визначено, що принцип «екзибіціонізму» реалізується через інтерфейс, який руйнує наративне занурення та демонструє власну сконструйованість. Зазначено, що афективний вплив створюється не стільки візуальним видовищем, скільки психологічним напруженням самого акту прийняття рішення. Проаналізовано, що механізм «обмеженої агентності» є не недоліком, а ключовим естетичним прийомом для створення атракціонного ефекту. Також констатовано трансформацію публічного, спільного атракціону на індивідуалізований, приватний та керований даними алгоритмічний вибір.

Креативні індустрії: продюсер і митець — симбіоз талантів і управління

Р. Г. Набоков — 2025-09-26

Розглянуто креативні індустрії — музику, театр, кіно та інші форми мистецтва — які є важливим сегментом сучасної економіки, що поєднує мистецтво, культуру та бізнес. У центральній частині цього механізму — співпраця продюсера й артиста, яка являє собою складне партнерство, об’єднане симбіозом творчої енергії та стратегічного управління. Така співпраця в креативних індустріях є основою створення успішних мистецьких проєктів, які здатні створювати й коригувати культурний ландшафт, знаходити відгук у потрібної аудиторії.

Зазначено, що нині, коли інформаційний простір перенасичений різноманітними продуктами та їхніми впливами, а виклики глобалізації й цифровізації надають змогу змінити підходи до творчості, роль продюсера, як безпосередньої ключової фігури між ідеєю митця, реалізацією й аудиторією, стає ключовою. Проаналізовано взаємодію продюсера та митця, розглянуто виклики, що постають перед ними, їхні ролі, можливості, ризики, конфлікти й впливи сучасних технологій. Розглянуто їхній симбіоз, де творчий потенціал митця поєднується з управлінськими та організаційними навичками продюсера. Підкреслено важливість гармонійного партнерства для створення конкурентоспроможних культурних продуктів та визначено виклики, з якими стикаються учасники цього процесу.

Трансмедійність у сучасних креативних індустріях: основні аспекти формування

З. І. Алфьорова — 2025-09-26

Розглянута новітня соціокультурна глокалізована парадигма як контекст, у межах якого нині формується трансмедійність креативних індустрій, особливо аудіовізуальної. Виявлені особливості наративно-смислового, організаційного, комерційного та технологічного аспектів формування трансмедійності в креативних індустріях. Досліджено принципи, які забезпечують цілісність трансмедійного наративу, й окреслено роль продюсера в забезпеченні набуття трасмедійності культурних продуктів та проєктів у сучасних креативних індустріях. Виявлено позитивну роль трансмедійності в розвитку української аудіовізуальної індустрії на сучасному етапі російсько-української війни.

Еволюція кат-сцен в інтерактивній аудіовізуальній оповіді: класифікація функцій та характеристик

О. В. Безручко — 2025-09-26

Виконано аналіз еволюції кат-сцен як інструменту інтерактивного аудіовізуальної оповіді. Дослідження має на меті виявити ключові закономірності розвитку кат-сцен шляхом створення класифікації, що інтегрує їхні технологічні характеристики та наративні функції в контексті зміни дизайнерських підходів. Виокремлено чотири основні етапи еволюції, від піксельних інтермедій до сучасних інтерактивних систем, та проаналізовано різні філософії дизайну. З’ясовано, що потреба в кат-сценах історично пов’язана зі зростанням популярності «ігор прогресії», які потребували інструментів для подання авторського сюжету. Розвиток кат-сцен безпосередньо зумовлений технологічним прогресом, що на кожному етапі визначав їхні візуальні та інтерактивні характеристики. Простежено основні вектори еволюції: від зовнішніх, ізольованих вставок до повної інтеграції з ігровим процесом, де авторська нарація межує із симуляцією. Паралельно досліджено трансформацію ролі гравця: від пасивного глядача до активного учасника з розширеною агентністю. Запропонована класифікація пропонує структурований інструментарій для подальшого вивчення механізмів інтерактивного оповідання.

У пошуку оптимальних підходів до вивчення гармонії

І. А. Гайденко — 2025-09-26

У статті розглядається проблема низької результативності вивчення музично-теоретичних дисциплін у вітчизняному навчальному процесі, зокрема гармонії. Виявлено, що значна частина студентів, яка вже пройшла навчання і склала відповідні заліки, не може практикувати здобуті знання. Згідно з дослідженням, однією з причин є використання виключно застарілого традиційного метода; засвоєння патернів функціональної класичної гармонії через розв’язання завдань на гармонізацію мелодії або басу за певними правилами. Наведено критику такого підходу відомими композиторами й сучасними дослідниками. Показано, що вітчизняна ситуація ускладнюється браком методичної україномовної літератури.

Проаналізовано наявні сучасні підходи, показано їхню можливу перспективність. Розглянуто й запропоновано для перекладу та введення у вітчизняний освітній процес декілька апробованих підручників. Означено перспективні методики вивчення гармонії, пов’язані з музичними комп’ютерними технологіями та застосуванням штучного інтелекту.

Сюжетно-тематичні тенденції японської документальної фотографії другої половини 1940–1960-х рр.

П. В. Зайцев — 2025-09-26

На основі аналізу архівних матеріалів “Tokyo Photographic Art Museum”, виявлено та систематизовано сюжетно-тематичні домінанти жанру документальної фотографії Японії періоду другої половини 1940–1960-х рр. Актуальність дослідження зумовлена потребою осмислення фотографічної спадщини Японії цієї доби задля розвитку засад сучасного фотомистецтва. Аналіз документального жанру дозволяє реконструювати формування нової візуальної мови японської фотографії в післявоєнний період. У результаті виокремлено 12 домінантних сюжетно- тематичних напрямів, основи яких були закладені в другій половині 1940-х рр., простежено їхні еволюцію та спадкоємність у межах 1950–1960-х рр., зокрема виявлено їх відлуння в межах харківської школи фотографії періоду 1980–1990-х рр. Висновано, що документальний жанр відіграв визначальну роль у становленні повоєнної японської фотографії та має значний вплив на соціокультурні зміни Японії другої половини XX ст.

Артехипи турботи та емпатії: репрезентація європейської жінки як культурного медіатора в кінематографічному жанрі вестерн

О. О. Косачова — 2025-09-26

Дослідження присвячене аналізу архетипів турботи та емпатії в репрезентації європейської жінки в жанрі вестерн. Визначено, що жіночі образи в кінематографі відіграють роль культурних медіаторів, які сприяють налагодженню діалогу між різними культурними спільнотами в умовах конфлікту. На основі типології Керол С. Пірсон виявлено ключові архетипи, що втілюють турботу, захист і здатність до співпереживання. Результати підкреслюють важливість жіночого героїзму, який проявляється через піклування та емпатію, як факторів, що забезпечують гуманістичну функцію у вестернах, спрямовану на подолання соціальних та культурних бар’єрів.

Драматургія абсурду як спосіб осмислення реальності (на матеріалі фільму режисера Т. Вайтіті, «Кролик Джоджо», 2019)

Е. Л. Нечмоглод — 2025-09-26

Проаналізовано, як драматургія абсурду як засіб осмислення реальності функціонує на прикладі фільму «Кролик Джоджо» (реж. Т. Вайтіті, 2019). У фокусі дослідження — сатиричні, гротескові та комедійні прийоми, що в абсурдному ключі висвітлюють соціальні й історичні явища. Досліджено, яким чином гумор і абсурдна драматургія сприяють деконструкції ідеологічних міфів, критиці тоталітаризму та формуванню альтернативного способу сприйняття дійсності. На прикладі фільму простежено подвійний рівень наративу: зовнішній та внутрішній. Увагу зосереджено також на дитячій перспективі як ключовій драматургічній конструкції, що дозволяє розкрити абсурдність тоталітарної логіки через щиру, але наївну точку зору головного героя. Здійснена спроба виявити специфіку драматургії абсурду в сучасному кінематографі на матеріалі конкретного фільму, розкривши драматургічний потенціал абсурдного як інструменту філософської і соціальної рефлексії. Розглянуто також особливості поєднання жанрових складових комедії, драми та сатири в межах абсурдистської естетики. Висновано, що абсурд у фільмі є не хаотичним елементом, а структурним принципом побудови наративу, який дозволяє критично переосмислити трагічні історичні події, поєднуючи емоційну глибину з інтелектуальним дистанціюванням.

Меморіальна тематика у фортепіанній творчості О. Щетинського

А. Ю. Рум’янцева — 2025-09-26

Стаття присвячена дослідженню специфіки втілення у фортепіанних творах Олександра Щетинського одного з провідних концептуальних модусів його творчості — меморіальної тематики. Зазначено суголосність інтерпретації композитором меморіальної тематики зі світоглядними принципами метамодерну. Окреслено особливості репрезентації меморіальності у творчості митця, а саме: поліжанровість, варіабельність змістових вимірів, значущість сакральної семантики, варіаційність, медитативність, синтез жанрових моделей та композиційних технік, самостійний статус звуку, формування драматургії в просторі інтровертно спрямованих духовних пошуків. Акцентовано необхідність втілення в меморіальних фортепіанних творах композитора виконавської концепції, заснованої на інтровертному світосприйнятті та глибинному осмисленні значущості духовних цінностей.

Специфіка виконавського осмислення Раду Лупу «Концерту для фортепіано з оркестром» та «Рапсодії в стилі блюз» Джорджа Гершвіна

Р. В. Ніколенко — 2025-09-26

На основі музикознавчого аналізу виконавського прочитання «Рапсодії в стилі блюз» та «Концерту для фортепіано з оркестром» Дж. Гершвіна, здійсненого румунським піаністом Раду Лупу, виявлено певні аспекти його індивідуального виконавського стилю та принципи виконавського втілення цієї музики. Визначено, що в процесі інтерпретації означених творів піаніст прагне точно передати особливості їхньої стилістики й образно-змістовне наповнення. Цьому сприяє як точне дотримання всіх авторських ремарок, зазначених у партитурі, так і внесення незначних коректив до оригінального нотного тексту фортепіанної партії в сольних фрагментах. Такий творчий підхід, у сукупності з гнучкою агогікою та динамікою, дозволяє внести в розвиток тематичного матеріалу творів елемент quasi-імпровізаційності, доречної в контексті джазової стилістики. Також у статті виявлено принципи ансамблевої взаємодії піаніста з оркестром.

Виконавське мистецтво Японії крізь призму програми Традиційного театрального тренінгу в Кіото

С. Б. Рибалко — 2025-09-26

У статті розглядаються особливості виконавських мистецтв (но-кьоген, коцдзумі, ніхонбуйо). У фокусі дослідження — навчальна програма з японських перформативних мистецтв (Т.Т.Т. — традиційний театральний тренінг). Мета статті полягає у висвітлення науково-творчих та педагогічних аспектів програми Традиційного театрального тренінгу та особливостей виконавських мистецтв внаслідок її реалізації. Джерельна база складається з матеріалів, зібраних під час безпосередньої участі в тренінгах у 2017, 2019 та 2024 рр.; даних, зібраних шляхом опитування учасників програми, документів, концертних програм тощо. У статті визначено основні етапи розвитку програми, її відмінність від похідних версій театрального інтенсиву. Висвітлено методи та прийоми навчання, узагальнено досвід інтернаціоналізації національної традиції, висвітлено досвід автора та інших учасників програми, її вплив на осмислення специфіки японських перформативних практик через практичний досвід; окреслюється науковий, творчий, педагогічний потенціал програми.

Дослідження здійснене завдяки грантовій підтримці Кіотського Арт-центру.